РОЗДІЛ Г: Працю ВРуМу високо оціновано

Прочитавши попередній розділ, ми з’ясували наступне – чолівка МіТУКу погоджується, що Товариство, з огляду на поточне становище, має у ВРуМі потребу. Даний розділ покаже нам, що очільники МіТУКу також з повагою ставляться до праці, котру виконує ВРуМ, і яка є його покликанням.

1. ВРуМ докоряє МіТУКа справедливо

Діло ВРуМу праве, дарма що містить засуд вірних і наставлених мітуківським Виділом "ґурів", адже воно покликане застерегти вірних, аби вони не збочили від наказів Шрилі Прабгупади:

«Безперечно, у ході перебудови я змушений був дорікати багатьом вірним, котрі – попри порушення й хиби – плекали справжню насінину вірности Прабгупаді й Кришні».
(ЙЛ Равіндрасварупадаса, "Підпори доспіху")   

«Затим що від Уповноваженого виділу годі очікувати вжитку потрібних заходів на припинення збочень, допоки не станеться лихо, виглядає так, що єдиним порятунком для відповідальних мітуківців є розгляд питання на громадському рівні, себто у Всемережжі. Либонь, прати білизну привселюдно нестерпно й неприйнятно, та відомості про ухили, ймовірно, принаймні розповсюдяться й остережуть вірних, аби ті не долучалися до чудернацького обрядовства, що його й  далі поширюють іменем МіТУКу».
(ЙС Бгактивікаша Свамі, письмо "БЛОМоПП-7160561", 23.3.03)

«Шриля Прабгупада казав, що осередком цілої нашої праці має бути  Ачар’я. […] Якщо котромусь із його послідовників трапилося мати обов’язок висвячувати учнів у його товаристві – МіТУКу, і цей котрийсь скасовує настанови, викладені у Шрилі’Прабгупадиних книжках і відчитах, чи зводить їх близько до оника, то хіба вільно нам очікувати на те, що чесний мітуківський вірний не заперечуватиме, хай навіть той котрийсь був його висвятив?»
(ЙС Тривікрама Свамі, майданчик у Всемережжі "Дандавати", 18.6.07) 

«Тож люди, відай, говоритимуть, що я надто дорікаю, хоча поряд з тим можна сказати, що мій засуд просто справедливий. […] Деколи потрібно висловлювати неприємні речі, бо інакше й мови не буде, аби їх направити. […] моє спірне судження таке, що МіТУК суне хибним шляхом, тож будь-яка наша допомога насправді не є допомогою […] добра новина полягає в тім, що ми досі маємо можність рухатися слідом Шрилі Прабгупади».
(Бгактивікаша Свамі, відчити від 24.8.11 і 10.10.11)

«Це ви слушно кажете – хто намагається малити становище Шрилі Прабгупади, той поводиться як грішник. Раджу в такім разі гучно й рішуче заперечити, хай навіть це усіх збентежить… хай навіть вас, імовірно, виженуть зі святині… хай навіть вас, либонь, уб’ють. Так, ліпше вмерти, як чути цю найтяжчу швабу. Безоглядним запереченням ви порятуєтеся самі й вибавите решту невинних вірних від найтяжчого гріха вайшнава- й ґуру-апарадги. Не дбайте про те, що вони повторюють Гаре’Кришну довше за вас, це не важить. Зараз вони НЕГІДНИКИ, і Кришна буде радий бачити, як пильно ви захищаєте найлюбішого Йому вірного – Шрилю Прабгупаду».
(ЙС Тривікрама Свамі, запитання й відповіді, 25.1.09)

2. Наміри ВРуМу щирі

Праця ВРуМу скерована виключно на добробут МіТУКу:

«Я звістен, що вони [врумівці] є розважливі й тямущі люди. […] Вони знають, що я допіру зобразив їх "прищеплювачами тями" в МіТУКові, і вважаю їх щирими послідовниками Шрилі Прабгупади, що вибрали инакший шлях».  
(ЙЛ Крипамоядаса, 20.10.07)

«Цілком певно, що й з боку очільництва МіТУКу, й з боку ВРуМу триває впровадження того, що кожен з них вважає поправним богослівським  висновком у справі ґурів та учнів». 
(Подання Уповноваженого виділу з книжки Відмінні світогляди в суперечці ВРуМу й Уповноваженого виділу всередині МіТУКу, виш ім. Мартина Лютра, Гале-Вітенберґ, 24.10.04)

«Певні гадки, висунуті прибічниками ритвіцтва, поправді щиросерді й спричинені турботою за добробут мітуківців».
(ЙЛ Крипамоядаса, Голос вайшнава, 8.2.07)

«Проте щодо мене в цім місці вони [ритвіківці] не помиляються, а мають рацію […] Однак так само вірне те, що є поміж них люди чесні, тямущі, розважливі й щиро прихильні до Шрилі Прабгупади й Кришни». 
(ЙС Джая̅двайта Свамі, У чім ритвіки мають рацію, січень 1996-го року)      

3. Постава ВРуМу обґрунтована

«Останній наказ Кришнаканта Десая є, мабуть, найвпливовішим виданням у вайшнавському світі після 1977-го року».
(ЙС Бгактивікаша Свамі, 12.1.13)

«[…] ритвіцтво напоумило багатьох […] цей часопис називається Вороття до Прабгупади. Либонь, всі ви бачили його, бо він скрізь є в обігу. […] цей Останній наказ, 'Біблія' ритвіцтва, скорочено – ОН, написаний Кришнакантом Десаєм».
(ЙС Бгактивікаша Свамі, відчит "Відказ ритвіцтву", 9.2.09)

[Примітка: Останній наказ (ОН) – засадничий лист ВРуМу. Ритвіцтво – це назва, що її вживає чолівка МіТУКу на позначення покликання ВРуМу. Вороття до Прабгупади (скорочено ВоДоП) – часопис ВРуМу].

«Хай там що, а творець чи творці – укладачі книжки – мусили щонайдокладніше дослідити книжки, пошту, числозаписи тощо Бгактичара Свамія, аби лише знайти відповідні витяги, які слугували б їхній меті. То не означає, що вони перемогли. Мої вітання їхній розвідці». 
(ЙЛ Крипамоядаса, ЙС Бгактичару Свамі на Іштаґоштхі-толоці обговорюють видану ВРуМом книжку 100 невідповідностей: життя й вчення ЙС Бгактичара Свамія)     

«Чудова думка. Гадаю, ритвіки мають кілька чудових думок».
(ЙС Бгактичару Свамі, робоча зустріч у Янголові, день третій, Злучені Держави Америки, запис вийшов друком 11.6.00)

«Вони в змозі знайти досить витягів, аби обґрунтувати свої твердження, ну й ми, звісно, теж. І що робити? Зрештою, все у вашому виборі».
(Лист ЙЛ Крипамоядаси, де йдеться про ВРуМ, 23.6.05)  

«Отже, насправді не існує відмінностей між тим, що кажуть вони ("ритвік-вадії"), і тим, що говоримо ми». 
(ЙС Бгактивікаша Свамі, відчит "Відказ ритвіцтву", 9.2.09)

«Кришнакант Десай був світоглядним проводирем ВРуМу, відколи постала ця спілка, тож природньо, що саме він розкрив їхні обґрунтовання. […] Друге видання Останнього наказу вийшло друком у 2002-ім році; відмінності між першим і другим виданнями незначні, вони зміцнюють первинні устави твору. […] Безперечно, така однотність є одна з причин Десаєвого доспіху. […] З іншого боку, як те ніґде не забуває випоминати Десай, поставу Уповноваженого виділу впродовж років нераз перемінювано і щодо дрібниць, і щодо поважних засад».
(Навчальний щоденник МіТУКу)

«Одне із "заперечень Уповноваженого виділу" щодо праці Десая – ніби цей ритвіцький устрій є небувалий і безприкладний. […] Десай на те відказує, що Шриля Прабгупада у перебігу своєї проповідницької роботи чинив багато такого, чого дотепер не було, […] він також зазначає: якщо ґуру ніколи не запроваджує нічого безприкладного, то ніщо не буде вважатися безприкладним, оскільки не існуватиме жодних первісних прикладів, що могли би слугувати зразком до порівняння! Не кажучи вже про те, Десай заробив тут вічко. Аби втілити свої наміри, Прабгупада заклав власний рух, і звісно, йому вільно було робити в нім усе, що він забажає».
(Навчальний щоденник МіТУКу)

«Ще одна перека супроти ритвіків, яка теж зазнаки хибує, це парикша, або обов’язковий час обопільного випробування ґура й учня. Як це можливе, адже ґуру тілом відсутній? Десай обґрунтовано заперечує цей довід, звернувши увагу на те, що постійні Прабгупадині мандрівки дуже рідко надавали йому змогу особисто випробовувати учнів. Це скоріше завдання його старших учнів, то вони радили Прабгупаді висвятити тих, кого вважали гідними. Якщо парикшу здійснювано в такий спосіб тоді, то чому не можна здійснити її в той самий спосіб зараз?»
(Навчальний щоденник МіТУКу)

4. Часопис Вороття до Прабгупади добре підпертий

Усі відгуки у наступних двох підрозділах стосуються до часопису ВРуМу Вороття до Прабгупади (скорочено ВоДоП) і його впорядника Кришнаканта (Кришна Кант).

«Один надзвичайно дієвий засіб проповідування, прикладений ними [ВоДоПом], такий, що вони запоряд наводять приклади мітуківських ґурів, що пустилися берега. Мушу зізнатися, що, як і Кришну Канта, мене від того верне».
(ЙЛ Санкаршандаса, БЛОМоПП-висвячення на мітуківській толоці, 10.2.04)

Наступний витяг стосується до очільників МіТУКу, що не звітують про свої прибутки усупереч ухвалі Уповноваженого виділу, а ВоДоП виступає в образі "чатового пса", аби забезпечити їхню звітність:

«Я ділюся з вами цими відомостями, сподіваючись, що це вийде МіТУКові на добре. Певний того, що ВРуМ був би радий якось використати ці дані. Якщо не вжити жодних заходів, закінчиться тим, що ці відомості, либонь, з’являться у їхньому наступному випускові».
(ЙЛ Ґавридаса, голова (натоді) святині "Оседку Бгактиведанти" – головної управи МіТУКу у  Великій Британії, електролист "Грошова звітність очільників МіТУку" до Джая̅двайти Свамія, 2.1.04) 

«Часопис зроблений дуже якісно, містить кольорові світлини й добре уґрунтовані статті. […] Авжеж, такий палкий вислів думок і почувань, хай і супроводжуваний убійчим осудом та обвинним новинарством, небезкорисний,. […] У такім товаристві, як наше, жваве обговорення різних думок і політичних перебудов мають бути не лише очікуваними, а й заохочуваними. Писання, обради, боротьбу слід розглядати як ознаку присутности тями, зокрема в духовій спільноті, котра бажає уникнути богослівської зашорености, що була послабила багато вірянських товаристов».
(ЙЛ Крипамоядаса, "Думки щодо часопису Вороття до Прабгупади", Голос вайшнава, 8.2.07)

«І ви пересвідчитеся, що в часописі Вороття до Прабгупади все виглядає дуже послідовним і розумним. […] Вони стверджують, що у висловах Уповноваженого виділу є суперечності. Що ж, либонь, так воно й є».
(ЙЛ Бгактивікаша Свамі, відчит "Відказ ритвіцтву", 9.2.09)

	Чолівка МіТУКу визнає, що ВРуМові вдається виконувати своє завдання, яке полягає в тім, аби устійнити становище Шрилі Прабгупади як єдиного дикша-ґура МіТУКу.

 

5. Упорядника Вороття до Прабгупади поважають

«Кришна Кант […] безперечно, є одним з наймогутніших духових провідників сьогодення на цій планиді. […] Я свідомий того, що дізнався дуже багато щодо гідних вайшнава вчинків завдяки стосункам із ним, і чую, що спроможний розвиватися як вайшнав унаслідок спілкування з ним. Хай навіть ми з ним по-різному дивимося на дане питання, та нас поєднує бажання слугувати й годити Шрилі Прабгупаді. Ось чому, попри наші розбіжності, я вважаю взаємини з ним великим благословенством».  
(ЙЛ Санкаршандаса, БЛОМоПП-висвячення на мітуківській толоці, 27.1.04)

«Кришнакант Десай […] він досить досвідчений у словесних змаганнях, у вітанді, чгалі, ніґрасі – в усьому такому. Безсумнівно, він надзвичайно тямущий».
(ЙС Бгактивікаша Свамі, відчит "Відказ ритвіцтву", 9.2.09)

«Оскільки він [Кришнакант] повторює Гаре’Кришну, я вважаю, що він перебуває на духовому рівні. […] Скільки є людей на цій планиді, охочих присвятити своє життя Шрилі Прабгупаді?»
(ЙЛ Санкаршандаса, БЛОМоПП-висвячення на мітуківській толоці, 1.2.05)

Хоча деякі твердження провідників МіТУКу щодо ВРуМу в розділі "Г" оточені такими виразами, з яких бачити, нібито постава ВРуМу відмінна від погляду чолівки МіТУКу, ми звісні з частин "А" і "Б", що керівництво МіТУКу повело найбільшу честь ВРуМові, погодившись із його точкою зору!

Підсумок Г-розділу
Очільники МіТУКу визнають, що ВРуМ є щирий і дійовий у справдженні свого призначення – впровадити в Товаристві науку Шрилі Прабгупади.

Попередня стаття   Повернутися домів   Наступна стаття