Доводження через писемний наказ

    На попередніх сторінках ми надали доводи щодо Великого ґуру-ошуку, який полягав у підміні одинацятьох заступників на одинацятьох «ґурів-наступників». Розказання від дев’ятого липня, підписане Шрилею Прабгупадою, підтверджує, що в МіТУКові він запровадив  висвячення лише через своїх заступників ( ритвіків), чиїм єдиним завданням було допомагати Шрилі Прабгупаді, заховуючи його становище ґура-висвятника щодо всіх мітуківських вірних (див. стор. 4). Проте глузлива доля влаштувала так, що власне заступники, покликані забезпечити ґурування Шрилі Прабгупади, натомість оголосили ґурами себе. У цій статті ми наведемо подальші доводи проти цього шахрайства, які вкупі з наказом від дев’ятого липня з’ясовують, що висвячувати в Товаристві дозволено лише ритвікам, а осягнення ними становища ґура направду було величезним ошуком. Ось короткий перелік цих доводів:

    1. Розказання від дев’ятого липня, поширене в цілім Товаристві за 120-ть днів перед відходом Шрилі Прабгупади було остаточним наказом щодо висвячень у МіТУКу відтоді й надалі (див. стор. 4). У розказанні тричі устійнено, що майбутні отримувачі висвячення в МіТУКові є учнями тільки Шрилі Прабгупади. Це розказання ніґде не відкликано й не замінено на друге, воно також не містить обмежень щодо часу чинности. Отже, в нім описано чинний порядок висвячень у МіТУКові, якого треба додержувати.

    2. Наступні листи, написані писарем Шрилі Прабгупади Тамалякришною Ґосвамієм, який також надіслав від імени Шрилі Прабгупади розказання від 9-го липня, засвідчують, що розказання не було тимчасовою вказівкою, яка мала втратити чинність по відході Шрилі Прабгупади:
    У листі від 11-ого липня до Кі́ртанананди, одного з одинацятьох заступників, приділеного за ритвіка, щоби долучати нових членів Товариства як учнів Шрилі Прабгупади, Тамалякришна Ґосвамі тлумачить ритвіцтво, запроваджуване в Товаристві:
  «Лист, надісланий до всіх голів святинь та виділових, який ти невдовзі отримаєш, описує перебіг висвячення, що його треба додержувати в майбутності. Натепер Шриля Прабгупада найменував одинацять заступників, які висвячуватимуть нових вірних від Його імени».
    Звідси бачити, що ритвіцтво описане як «перебіг майбутніх висвячень». В листі не пише «перебіг висвячень, що його треба додержувати наразі», чи «тимчасово», чи «допоки з ритвиків не постануть дикша-ґури».
    31-го липня Тамалякришна Ґосвамі знову пише до одного з одинацятьох заступників, приділеного за ритвіка, Гамсадутти:
    «Роби свою справу, продовжуй ритвікувати та дій від мого імени».
    Цього листа Шриля Прабгупада проказав Тамалякришні Ґосвамію 19-ого липня:
    «Уробляй свою ниву, продовжуй ритвікувати та дій від мого імени».
    Шриля Прабгупада каже: «Продовжуй ритвікувати». Він не каже: «Продовжуй ритвікувати, допоки я не піду, відтак ставай ґуром-висвятником», і не каже: «Продовжуй ритвікувати найближчим часом». Він каже лише: «Продовжуй». І справді, хоча Гамсадутта став одним  з одинацятьох перших ґурів-ошуканців, він уже давно відмовився від становища ґура, повинився у вчиненому шахрайстві й визнав, що Шриля Прабгупада уповноважив його лише на ритвікування й на подальше обіймання становища ритвіка.

    3. По тілесному відході Шрилі Прабгупади 14-го листопада 1977-го року зараз набули чинности його духівниця й додаток до духівниці.
    У другім розділі духівниці пише:
    «Штиб керування має залишатися той, що чинний зараз, і нема потреби запроваджувати будь-які зміни».
    Це означає, що устрій щодо висвячень, устійнений розказанням від 9-го липня й відтоді не скасований, треба запровадити в МіТУКові без жодних переиначень.
    У третьому розділі духівниці описано спосіб призначення майбутніх виконавчих керівників прегарних святинь Товариства в Індії, закладених, щоб існувати впродовж тисячоліть. У цім розділі пише:
    «Наведені відповідальні особи наставлені до живіття. В разі смерти будь-кого з вищеназваних керівників чи його нездатности виконувати свої обов'язки з аби-яких причин решті керівників дозволено наставити керівника чи керівників-наступників за умови, що новий керівник є моїм висвяченим учнем, який пильнує всіх приписів і настанов Міжнароднього товариства на усвідомлення Кришни, викладених у моїх книжках, та що керівників завжди є не менше трьох і не більше п’ятьох на кожну річ власности».
    Тут пише, що потомних виконавчих керівників нерухомости МіТУКу завжди слід обирати з-поміж «висвячених учнів» Шрилі Прабгупади. Це можливе лише в тім випадку, коли Шриля Прабгупада залишатиметься дикша́-ґуром МіТУКу, висвячуючи все нових і нових учнів надалі, на безвість віків, що забезпечить постійну присутність його висвячених учнів, з-поміж кого можна вибрати майбутніх виконавчих керівників.

    4. На наступній сторінці ви знайдете три витяги з книжок Шрилі Прабгупади з описом устрою висвячень, якого треба дотримуватися в Товаристві. У цих витягах Шриля Прабгупада пояснює устрій висвячень у Товаристві, що був чинний за його присутности, за писання ним своїх книжок. За такого устрою голова святині виставляв людину на учня, й відтак висуванець саморушно ставав висвяченим учнем Шрилі Прабгупади.
    У цих витягах Шриля Прабгупада не каже, що описує лише те, що відбуватиметься в МіТУКові за його присутности на земній кулі. Він також не стверджує, що описаний ним устрій незабаром буде скасовано, натомість, з причини його відходу, буде запроваджено новий. Ба більше, усі твердження з книжок Шрилі Прабгупади визнано мітуківським «законом» на протязі цілого існування МіТУКу, адже Шриля Прабгупада не видавав иншого набору книжок, призначених на вжиток по його тілеснім відході. Тому всі настанови з цих книжок щодо того, як має працювати Товариство, призначено на цілий час існування МіТУКу, а власне час існування МіТУКу відповідає тривалості реченця, до якого ужитні ці книжки. Отже, описаний у книжках устрій висвячень, чинний за присутности на планиді Шрилі Прабгупади, запроваджено, щоби працювати без змін упродовж цілого часу існування МіТУКу. Як уже казано, устрій працював так, що всі новонавернені члени Товариства саморушно ставали висвяченими учнями Шрилі Прабгупади по виставленні їх на учнів головою святині. І розказання від дев’ятого липня забезпечувало дальший тяг цього устрою навіть по тілеснім відході Шрилі Прабгупади.
  
  Отже, ми маємо виразні, безпосередні, неспростовні доводи, взяті з книжок і писемних наказів Шрилі Прабгупади, і ці доводи підтверджують, що він має зоставатися дикша-ґуром (ґуром-висвятником) цілого МіТУКу. Щоби тому посприяти, мають існувати заступники, зобов’язані брати учнів від його імени. Хоча цього одного доводу задосить на уґрунтування даного висновку, на наступних сторінках ми наведемо ще п’ять доводів!