РОЗДІЛ А: Шриля Прабгупада – дикша-ґуру МіТУКу

Висновок ВРуМу такий, що Шриля Прабгупада має й надалі залишатися дикша-ґуру’висвятником МіТУКу. У цім розділі ми наведемо шіснацять розмаїтих доводів, висловлених самими очільниками МіТУКу, на підтвердження даного висновку.

1. Доводження через становище Надавця-Ачар’ї

а) Як Надавець-Ачар’я МіТУКу, Шриля Прабгупада обіймає обидві посади – і надавця, й ачар’ї:

«Як Надавець-Ачар’я, Шриля Прабгупада має виняткове становище в МіТУКові. Нам треба краще усвідомити це. Його особисте учительне поводження  як ачар’ї править за взірець і приклад кожному мітуківському вірному. Щодо становища надавця, то його особисті мірила й засади чину, його винятковий дух або "настрій" впроваджувано до суспільства через створену ним спільноту».
(Шриля Прабгупада – Надавець-Ачар’я МіТУКу (ШПНАМ), засадничий лист Уповноваженого виділу, стор. 30)

б) Під становищем Шрилі Прабгупади як Ачар’ї МіТУКу розуміється також те, що він виконує обов’язки дикша-ґура:

«Ачар’я, чи, як каже Прабгупада, "позасвітній викладач духової науки", відрізняється від наших сучасних учителів. Такий позасвітній викладач опікується учнями й, висвятивши їх на навчання, до решти з’ясовує їм ціле відійське знання та вправляє їх у потрібних приписах і галузях цього знання». […] "Дійство, виконане, щоб висвятити послідовника на вивчення духової науки, називається упаніті, або чин, що наближає особу до духового вчителя". […] Отже, ачар’я вправний у засобах, які дозволяють зробити похіпних учнів близькими до себе (упаніті), і в такий спосіб надихнути й розохотити їх своїм власним духом, підтримуючи їх своїм знанням і його усвідомленням».              
(ШПНАМ, стор. 30, 32)

в) Шриля Прабгупада завжди буде Надавцем-Ачар’єю МіТУКу:

«Безперечно, Шриля Прабгупада, зокрема, хотів, щоб його становище в МіТУКові завжди означувано саме званням "Надавець-Ачар’я", й жодним другим».
(ШПНАМ, стор. 30)

Укупі твердження а) й б) означають, що Шриля Прабгупада є ачар’я (й надавець) МіТУКу, і це своєю чергою доводить, що він є також і дикша-ґуру. А твердження в) свідчить, що Шриля Прабгупада завжди буде дикша-ґуром (ачар’єю) Товариства.

2. Доводження через визначення втямків «ґуру, садгу й шястра»

«Аби вести Товариство у вірному напрямку й добре завідувати ним, утямки "ґуру, садгу й шястра" слід розуміти так: ґуру – Його Божа Ласка Шриля Прабгупада». 
(Британський відділок МіТУКу, Оглядова грамота)

«"Маю за честь моє право підтвердити чинність даної Оглядової грамоти в оседку "Бгактиведанті"  – Праґгошадаса, виділовий». 
(Британський відділок МіТУКу, Оглядова грамота)                                             
Примітка: Оседок «Бгактиведанта» – управа Британського відділку МіТУКу.

Ця Оглядова грамота, чинна в Британському відділкові МіТУКу та схвалена Уповноваженим виділом, стверджує, що під утямком «ґуру» у вислові «ґуру, садгу й шястра» мається на увазі Шриля Прабгупада. А Шриля Прабгупада своєю чергою з’ясовує, що втямок «ґуру» у вислові «ґуру, садгу й шястра» стосується саме до дикша-ґура:

«Існують три втямки: садгу-шястра-ґуру. Отже, щоб зрозуміти значення одного з них, ви повинні скласти думку про решту два. Тоді ви оберете вірний шлях. Бо хто такий ґуру? Відповідь є в шястрах. Шротріям брагма-ніштгам. Шястра каже: тад-віґ’я̅нартхам са ґурум евабгіґаччхет, що означає "мусово звернутися до ґура"».
(Шриля Прабгупада, хатня розмова, 18.7.73)

«Тад-віґ’я̅нартхам са ґурум евабгіґаччхет: якщо когось цікавить позасвітнє знання за Безвідносну Істину, таку особу слід висвятити. Цій людині варто вдатися до духового вчителя по дикшу».
(Нектар настанов, вірш 5)

«Кожен із цих втямків – "садгу, шястра й ґуру" – доводить вірність решти двох. Садгу – це особа, котра говорить і чинить так, як наказують святі читанки. А ґуру – то садгу, який особисто навчає своїх учнів Святого Письма».
(Поза оманою й сумнівами, розділ 7)

Отже, Уповноважений виділ визнає Шрилю Прабгупаду тим «ґуром», що його згадано у вислові «ґуру, садгу й шястра», і цей «ґуру» є дикша-ґуром, до котрого звертаються по висвячення. На цій підставі Шриля Прабгупада є дикша-ґуром.

3. Доводження через визнаття

«Приміром, дехто дуже відвертий, ось як Бгактимарґ Магāрāджа – він саме такий. Учора він мені навіть розповів, що, виконуючи обряд висвячення, він каже своїм учням, що насправді вони є Прабгупадині учні, а він – Бгактимарґ – дбає за них, намагається допомогти їм, залучивши до праці в межах Шрилі’Прабгупадиного покликання. Зараз таке ставлення є правдивий корінь цілої справи. Якщо кожен визнає таке бачення та з’ясує його своїм учням, тоді, гадаю, численні питання буде вирішено».
(ЙС Бгактичару Свамі, сходини у Торонті, 20.7.03)

«Бо як на мене, Прабгупада, мабуть, спроможний висвячувати людей. […] А отже, ми потребуватимемо їхнього* устрою замість ганити його». 
(ЙС Тривікрама Свамі, відчит, 14.6.08)

*Під словом «їхній» пан Тривікрама має на увазі ритвіків – так очільники МіТУКу називають врумівців.

Отже, Шриля Прабгупада здатен і далі висвячувати учнів.

4. Доводження через визначення дикші як злучника з Кришною

«Хто дикша-ґуру, ви чи Прабагупада? [так пише в первотворі] […]
«Коли ми з повагом, насправді складаємо обітницю перед Кришною, то дикша-ґури стають тією ланкою, що злучає нас із Ним. […]. Якщо ви розумієте втямок "дикша-ґуру" як особу, яка укладає угоду з Кришною, то таким дикша-ґуром є Прабгупада».
(ЙС Гануматпресака Свамі, http://www.jayarama.us/archives/guru-tattwa.txt  знайдено 19.4.08 та сховано ВРуМом 4.5.08)

«Прецінь чи завдавало досі якої шкоди службове висвячення в межах МіТУКу? Вам вільно пояснити свому духовому вчителеві, що ви вважаєте Шрилю Прабгупаду cвоїм головним злучником з Кришною».
(ЙС Тривікрама Свамі, відчит, 16.6.08)

Втямок «дикша-ґуру» означає особу, яка злучає нас із Кришною, й вищенаведені витяги устійнюють, що Шриля Прабгупада, власне, і є така особа, тобто дикша-ґуру.

5. Доводження через визначення дикші як див’я-ґ’яни

«Надавець-ачар’я МіТУКу, Шриля Прабгупада, є надсподіваний і загальнообов’язковий шикша-ґуру для всіх вайшнавів (як ґурів, так і учнів) Товариства, яким вільно отримувати натхнення безпосередньо від нього шляхом пильнування його настанов».
(Постанова 404 Уповноваженого виділу, 1999)

«Настанови Шрилі Прабгупади становлять те засадниче цвічення, що ним повинен керуватися кожен мітуківський вірний».
(Постанова 35 Уповноваженого виділу, заява щодо Надавця-Ачар’ї, 1994)

«Здатне ушляхетнити знання називається див’я-ґ’я̅на, а його передавання зветься шикша. Див’я-ґ’я̅на становить засадничий дійовий складник дикши».
(Постанова 404 Уповноваженого виділу, 1999)

1. «Надсподівану» й «засадничу» шикшу дає Шриля Прабгупада
2. Через шикшу передавано див’я-ґ’я̅ну.
3. Значить, Шриля Прабгупада є та особа, що передає див’я-ґ’я̅ну.
4. Див’я-ґ’я̅на є «засадничий дійовий складник дикші».
5. Отже, те, що Шриля Прабгупада передає див’я-ґ’я̅ну, означає, що він дає дикшу.
6. Таким чином, Шриля Прабгупада є дикша-ґуру.

6. Доводження через визначення дикші як перебігу здання

«Дикша – це перебіг, удавшись до якого, людина поправді здається на Кришну за посередництва заступника Кришни, духового вчителя. […] Висвячення має два завдання. Перше – отримати мантру, а друге – підбити здання проведенням відповідного обряду. За нинішніх обставин важливим чинником є здання. […] Назагал ґуру передає це Кришні, прецінь я не є безпосередній заступник Кришни. Я заступаю Кришну, проте вдаюся по допомогу до Шрилі Прабгупади й МіТУКу».
(ЙС Бгактичару Свамі, зустріч з учнями, 1.8.07)

«Чому ми вагаємося сказати новоприбулим шукачам за ґуром, що Шриля Прабгупада – найкращий ґуру, якого коли-небудь бачив світ – досі тут; можна здатися на нього й дуже легко повернутися до Бога?»
(ЙС Бгактичару Свамі, відчит, 31.10.00)

Запитання: «У Бгаґавадґіті Кришна каже нам здатися на духового вчителя. Хоча у святині нами керують численні старші вірні, проте стосунки між ґуром і учнем певною мірою неповторні. Ми перебуваємо у взаєминах з президентом святині й иншими знавцями звідтам, які ведуть і поправляють нас, як духові вчителі, прецінь деколи нам неможливо мати з ними такі стосунки, як із духовим учителем».
Бгактичару Свамі: «[…] Ке тепер ваше запитання. Так, вірні потребують вправного духового вчителя, і я хочу сказати, що ми в МіТУКові маємо найвправнішого духового вчителя – Шрилю Прабгупаду. І кожному мітуківцю призначено заступати Шрилю Прабгупаду. Хто в МіТУКові найвищий духовий учитель? Вам потрібен духовий учитель, але хто той духовий учитель? То є Шриля Прабгупада».
(ЙС Бгактичару Свамі, зустріч з учнями, 1.8.07)

Дикша-ґура визначено як особу, за посередництва котрої здаються на Кришну, і ця особа радше Шриля Прабгупада, ніж мітуківський "ґуру", що його приділив за духового вчителя Уповноважений виділ.

7. Доводження через визначення дикші як визволення

«[…] Надавець-Ачар’я має певну особливість вдачі, звану ним удгдарака, яка дозволяє йому визволяти кожного. Він настільки чистий, настільки крізький і могутній, що здатен звільнити кожного. Якщо ви прагнете спасіння, то власне він і є спаситель».
(Зустріч «Надавець-Ачар’я», схвалена Радою з питань щодо становища Шрилі Прабгупади, яка належить до відділку «Задуми щодо способу дій» Уповноваженого виділу МіТУКу)

«І звісно ж, усі ми залежимо від Шрилі Прабгупади, який старається за нас перед Кришною, завдяки чому ми спроможні здобути Його захист. […] Він запевне є запорука нашого спасіння за умови, що ми виконуємо його настанови й маємо його собі за приклад у нашім повсякденнім житті».
(ЙЛ Крипамоядаса, Голос вайшнава, 6.5.07)

Чолівка МіТУКу погоджується, що той, хто визволяє кожного мітуківця – це Шриля Прабгупада, Надавець-Ачар’я. Шриля Прабгупада заявляє, що спасіння учня є обов’язок ґура-висвятника (дикша-ґура):

«Духовий учитель висвячує учня, аби визволити його, і, якщо учень виконує наказ духового вчителя й не зневажає инших вайшнавів, його шлях вільний від усіх перешкод».
(Шрі Чайтанья-чаритамрита (надалі скорочено Чч), Мадг’я-ліля̅, 1.128)

Чолівка МіТУКу, отже, визнає Шрилю Прабгупаду ґуром-висвятником (дикшею) Товариства.

8. Доводження через тотожність із позасвітнім гуком

«На протязі сливе п’ятдесятьох років Гаре’Кришна-вірні поширювали книжки Його Божої Ласки А.Ч. Бгактиведанти Свамія Прабгупади по цілім світі. Чому? Бо ті книжки – переважно переклад відійського Святого Письма із поясненнями – тотожні позасвітньому гукові, що його був зачув Брагма. Брагма визнав, що той звук ішов від Бога, скорився йому й так усвідомив Бога, себе й своє призначення».
(Урядовий часопис МіТУКу Вороття до Бога, березень-квітень 2015, стаття від упорядника)

У цьому витязі посилаються на позасвітіній гук сопілки Пана Кришни, зачутий Брагмою, й погоджуються з тим, що книжки Шрилі Прабгупади тотожні цьому гукові. Саме цей позасвітній голос висвятив Брагму:

«Отже, дякуючи впливу голосового бриніння Кришниної сопілки, Брагму – найвищого творця цього матеріяльного світу й першу живу істоту в нім, – висвячено на рахмана. Те, що Брагму висвячено на рахмана сопілкою Кришни, підтверджує Шриля Джива Ґосвамі».  
(Наука Пана Чайтаньї, розділ 31)

Таким чином, оскільки визнано, що позасвітнє знання, яке міститься у Шрилі’Прабгупадиних книжках, рівнозначне зачутому Брагмою гукові, то треба визнати також і те, що позасвітнє знання в цих книжках подужає висвятити отримувачів знання з тих книжок. І дійсно, Шриля Прабгупада підпирає, що справа стоїть саме так:

«Під віданта’вадіями, або тими, хто пильнує приписів Віданти, маються на увазі чисті вірні Бога-Особи. Віданта'вāдīї, або бгакті’віданти, поширюючи позасвітню науку вірної служби Богові-Особі, ні до кого не ставляться упереджено. […] Завдяки їхнім зусиллям пробуджується, визнавши рацію духового життя, навіть найзабутливіша душа; таким чином, висвячене бгакті’відантами людство поволі рухається шляхом усвідомлення позасвіту».
(Шримад-Бгаґаватам (надалі скорочено ШБ), 1.5.24)

І, як то підперто вищенаведеним витягом з урядового часопису МіТУКу, Шриля Прабгупада й є, властиво, той чистий вірний, хто «поширює позасвітню науку вірної служби Богові-Особі» через свої книжки, що їх розповсюджувано в МіТУКові сливе п’ятдесят останніх років. Отже, ця позасвітня наука, дана бгакті’відантою, Шрилею Прабгупадою, так само, як і позасвітній гук, зачутий Паном Брагмою, висвячує отримувачів даної науки.

9. Доводження через приведення до Кришни

«І якщо ви маєте щирого духового вчителя, він приведе вас до Кришни».
(Закони природи, розділ 1)

«Зазвичай ґуру злучає свого учня з Кришною». […] Шриля Прабгупада, як ачар’я, котрий перевершує инших, веде вас до Кришни й залучає вас до слугування Йому».
(ЙС Бгактичару Свамі, Іштаґоштхі, 10.6.07)

«Якщо ви здатні згадати Прабгупаду у свою смертну годину, він забере вас до Кришни».
(ЙС Тривікрама Свамі, відчит, 27.6.10)

«… Шриля Прабгупада забере вас до Кришни».
(ЙС  Бгактичару Свамі, зустріч з учнями у Пригаванному, ПАР, 7.4.06)

«Я не здолаю привести вас до Кришни».
(ЙС Бгактичару Свамі, Іштаґоштхі, 28.3.06)

Щирого духового вчителя визначено як такого, хто забирає свого учня до Кришни. Очільники МіТУКу визнають, що це здійснює саме Шриля Прабгупада й аж ніяк не мітуківські ґури, приділені Уповноваженим виділом.

10. Доводження через шикшу

«Відповідно до шястрійських приписів, відмінности між шикша-ґуром і дикша-ґуром немає. Зазвичай шикша-ґуру учня перегодом стає його дикша-ґуром».
(ШБ, 4.12.32)

«Зазвичай духовий учитель, котрий постійно навчає учня духової науки, стає згодом його духовим учителем-висвятником».
(Чч, Аді-ліля̅, 1.35)

Шикша-ґуру, котрий «постійно навчає учня духової науки» – це Шриля Прабгупада:

«Оскільки Святе Письмо наказує вірному шанувати свого духового вчителя, то мітуківців мусово навчати вірити, довіряти й виявляти послух перш за все й насамперед перед Надавцем-Ачар’єю, що є найвищий шикша-ґуру кожного мітуківця».
(Ухвали Уповноваженого виділу, закон 406-А, 7.1.1, 1999)

«Очільники МіТУКу завжди обстоюватимуть, що книжки й наука Шрилі Прабгупади становлять підвалину духового життя всіх мітуківців. Таким чином, усі мітуківці вважатимуть вивчення Шрилі’Прабгупадиних книжок своїм найпершим обов’язком. Читання книжок, написаних иншими вірними, й дослухання до їхньої науки є річ допоміжна й додаткова, тож не слід жертвувати заради неї постійним дослуханням до науки Шрилі Прабгупади й раз-у-разним читанням його книжок».
(Ухвали Уповноваженого виділу, закон 405-Ф, 1999)

Отже, узвичаєний порядок такий, що Шриля Прабгупада, як особа, котра, бувши найвищим шикша-ґуром МіТУКу, постійно дає навід кожному мітуківцю, згодом стане кожному мітуківцю за дикша-ґура.

	«Я хочу сказати, що ми в МіТУКові маємо найвправнішого духового вчителя – це Шриля Прабгупада. […] Шриля Прабгупада забере вас до Кришни. […] я не здолаю привести вас до Кришни» –  ЙС Бгактичару Свамі

11. Доводження через утямок «ґуру-староста»

Загальновизнано, що зазіхачі на посаду дикша-ґура МіТУКу насправді працюють пересічними «старостами» від імени Шрилі Прабгупади:

«сучасному мітуківському ґурові не варто признавати собі за заслугу те, що він є простим знаряддям в руках Шрилі Прабгупади. Хоча иншим дозволено бачити в нім ґура, він чується пересічним учнем, "старостою над гуртом учнів" у навчальні Шрилі Прабгупади».
(ЙЛ Крипамоядаса, Голос вайшнава, 6.5.07)

А втім, староста є зразковий учень, який допомагає вчителеві навчати решту учнів, таким чином, вчитель у зразкового учня й решти учнів один і той самий:   

Шриля Прабгупада: У гіндуських навчальнях зазвичай приділяють найкращого учня за… Як це називається англійською? Ватажок учнів називається "старшина" чи… Слово зачинається на "с".
Тамалякришна: Староста.
Шриля Прабгупада: Так, староста. Староста.
(Оповідь Тамалякришні за розваги Пана Чайтаньї, 4.9.69)

«Здається, посада "ґура-старости" пасує мені найбільше – старший учень скеровує молодшого, котрий у перебігу свого розвитку цілком може перевершити свого старосту, а проте завше поважає його й вірний йому; а вчитель в обидвох один. "Нікунджа-ю̅но"  тощо стосується до мене? Це навіть не жарт; це обурливо. Чи маю вдавати, буцім опанував манджарство?» 
(ЙС Бгактивікаша Свамі, Огляд відійського села, число 14 за вересень 1990-го року) 

Таким чином, староста ніколи не ставав ні цілковито фаховим учителем, ані наступником дійсного вчителя, Шрилі Прабгупади. Навпаки, взаємини старости зі Шрилею Прабгупадою достоту такі самі, як і взаємини зі Шрилею Прабгупадою тих, кому допомагає староста. Отже, Шриля Прабгупада мав би бути за дикша-ґура обидвом сторонам, тоді як старостам слід лишатися ґурами-вихователями, що працюють від Шрилі Прабгупади. І Шриля Прабгупада справді устійнив, що в МіТУКові передбачено саме такий устрій, де його найпохіпніші учні – виділові – працюють "старостами" , себто ґурами-вихователями (шикшами) від його імени, тоді як Шриля Прабгупада є дійсний ґуру-висвятник (дикша):

«Усім виділовим слід бути ґурами-вихователями. Я – ґуру-висвятник, а вам варто стати ґурами-вихователями у такий спосіб: навчаючи того, чого навчаю я, й роблячи те, що роблю я. То не є звання задля годиться, ви поправді мусите бути настільки вправними. Таке моє бажання».
(Шриля Прабгупада, лист, 4.8.75)         
                                                 

12. Доводження через становище Йсуса

Шриля Прабгупада з’ясовує, що Йсус є духовий учитель, котрий бере на себе відвічальність за долі своїх учнів, що їх вони отримали у відповідь на свої грішні вчинки, і визволяє їх:

«Духовий учитель зобов’язаний узяти на себе відповідальність за всі гріхи своїх учнів. […] Він одвічає за всі пропащі душі. Таку думку висловлено і в Біблії. Ісус Христос цілковито перебрав на себе долі людей, що їх вони отримали у відповідь на свої грішні вчинки, й офірувався. Це повинність духового вчителя. [...] Поправді, хто має Йсуса Христа за провідника, запевне буде визволений».
(Досконалі запитання, досконалі відповіді, розділи 6 і 9)

Однак здолати відгуки на гріхи учня й визволити його – це й є призначення дикша-ґура:

«Дикша – це перебіг на пробудження позасвітнього знання та подолання всіх відгуків, спричинених грішною діяльністю».
(ЧЧ, Мадг’я-ліля, 15.108)

«Духовий учитель висвячує учня, аби визволити його, і, якщо учень виконує наказ духового вчителя й не зневажає инших вайшнавів, його шлях вільний від усіх перешкод».
(ЧЧ, Мадг’я-ліля̅, 1.128)

І очільники МіТУКу погоджуються, що становище Шрилі Прабгупади в Товаристві відповідає становищу Йсуса у християнстві:

«Який стосунок має Йсус до християнства, а Могамед до могамеданства, такий стосунок має мати і Шриля Прабгупада до МіТУКу».
(ЙС Бгактичару Свамі, день третій, робоча зустріч у Янголові, Злучені Держави Америки; запис вийшов друком 11.6.00)

«Я не сумнівався, що Шриля Прабгупада був рівний Панові Йсусу з будь-якої точки зору».
(ЙС Тамалякришна Ґосвамі, Слуга слуги, видано Книжковою спілкою Бгактиведанти (далі скорочено КниСпіБ), 1984, розділ 25)

Таким чином, очільники МіТУКу визнають, що діяльність Шрилі Прабгупади в межах Товариства зумовлена його становищем, котре невідмінне від становища як Ісуса, так і будь-кого, хто змагає відгуки на гріхи своїх учнів і визволяє їх, себто становищем дикша-ґура МіТУКу.

13. Доводження через право власности на МіТУК-ашрам

«Зазвичай ґуру має ашрам, куди приходять його учні, і там він їх цвічить. […] МіТУК – це ашрам Шрилі Прабгупади. [..] Назагал саме ґуру очолює ашрам, а згодом він приділяє за очільника одного зі своїх учнів. Він призначає свого наступника. Прецінь у МіТУКові Шриля Прабгупада такого не вчинив». 
(ЙС Бгактичару Свамі, зустріч з учнями, 1.8.07)

«Я дуже добре їм розтлумачую, що в МіТУКові учні не належать їхнім ґурам; вони належать Шрилі Прабгупаді».
(Бгактичару Свамі, Іштаґоштхі, 22.4.06)

Даний устрій такий: усі члени МіТУК-ашраму є учні ґура – власника цього ашраму. Той ґуру – Шриля Прабгупада, котрий зостався ґуром даного МіТУК-ашраму навіть по своїм тілеснім відході, і тому всі мітуківці й надалі належать йому як його учні.

14. Доводження через наказ щодо призначення ритвіків

У попередніх підрозділах ішлося про згоду чолівки МіТУКу з тим, що Шрилі Прабгупаді слід бути дикша-ґуром Товариства. Також визнано, що Шриля Прабгупада волів і надалі дикшаґурувати в МіТУКові через своїх заступників (ритвіків), що їх він призначив трохи раніше свого тілесного відходу:

а) Шриля Прабгупада був призначив саме ритвіків, а не ґурів

«У липні 1977-го року він (Шриля Прабгупада) назвав одинацять своїх учнів […] Той лист не приділяє цих одинацятьох за ґурів, а лише настановляє їх заступниками на материках. […] У травні 1977-го року Шриля Прабгупада сказав, що вибере декількох учнів і доручить їм ґурувати, прецінь єдиний схожий вибір, зроблений ним до листопада, був такий, що він обрав тих одинацятьох заступати себе у справі висвячення на материках світу». 
(ЙЛ Крипамоядаса, Щодо ґура й учня, 2015) 

«Насправді Прабгупада ніколи й нікого не приділяв за ґурів. Він призначив одинацятьох ритвіків. Він ніґде не настановляв їх ґурами». 
(ЙС Тамалякришна Ґосвамі, Топанзька ущелина, 3.12.80)

«Опісля Шриля Прабгупада назвав кількох учнів, які мали висвячувати…»  [Цей витяг, що його розібрав ЙС Джаядвайта Свамі в нижченаведеній цитаті, узято з тепер уже відкликаної грамоти З мого наказу звісно].  
«Це хитрощі. Висвячувати "кого"? З огляду на тодішні події (у липні 1977-го року) ось єдина чесна відповідь: "Висвячувати осіб, які зараз по висвяченню стають учнями Шрилі Прабгупади"».
(ЙС Джая̅двайта Свамі, розбір бесіди з 28-го травня 1977-го року, 13.12.03, схвалений Уповноваженим виділом)

Таким чином, мітуківська чолівка згідна, що Шриля Прабгупада призначив лише заступників, аби вони висвячували, і щоб висвячені ними ставали учнями Шрилі Прабгупади.  

б) Ритвіки припинили ритвікувати, бо стали несправжніми ґурами

«Я вкупі з рештою виділових завдали найбільшої шкоди цьому рухові в останні три роки тим, що взяли настановлення ритвіками за призначення ґурами».   
(ЙС Тамалякришна Ґосвамі, Топанзька ущелина, 3.12.80)

«Гадка про те, що надання їм Шрилею Прабгупадою таких повноважень саморушно ставить тих одинацятьох на щабель ґура, була просто припущенням».
(ЙЛ Крипамоядаса, Щодо ґура й учня, 2015)

Отже, настановленим ритвікам варто було радше зоставатися ритвіками, висвячуючи йно від імени Шрилі Прабгупади замість ґурувати; таким чином, Шриля Прабгупада залишається дикша-ґуром.

15. Доводження через чинне ритвіцтво

Щойно ми з’ясували, що Шриля Прабгупада наставив заступників (ритвіків), яким належало здійснювати висвятницькі обряди від імени Шрилі Прабгупади, тим допомагаючи йому й надалі залишатися дикша-ґуром. Також загальновизнано, що на ділі нинішні мітуківські ґури, що їх був призначив на цю посаду Уповноважений виділ, продовжують ритвікувати, єдино виконуючи висвятницькі обряди й позатим ніц, тоді як Шриля Прабгупада дикшаґурує:

«Якщо через певну лиху долю ґури опускають МіТУК, то, зрештою, повноваження товариства ніде не діваються, а зостаються тут, тож вірним у тім разі варто набратися розуму й зробити добрий вибір, аби залишитися в ряді Шрилі Прабгупади; так слугування безпосередньо Шрилі Прабгупаді триватиме».
(ЙС Шиварама Свамі, відчит з нагоди висвячення, оседок "Бгактиведанта", 7.1.07)                                                                                                                
«Тож у такий спосіб ми помітили: хоча за минувшини провідники падали чи виходили з руху, це явище назагал не впливало на вірних. Чому? Бо всі вони дуже добре тямили, що їхнє духове життя насправді спряжене зі Шрилею Прабгупадою чи то пак об’якорене Шрилі’Прабгупадиною ласкою, і що Прабгупада й далі визволяє їх».
(ЙС Бгактичару Свамі, сходини у Торонті, 20.7.03)

Запитання: Гаразд, моє перше запитання таке: якщо "ґуру" впав, то в такім разі чи був він бодай колись щирим ґуром?
ЙС Бгактичару Свамі: Розумієте, ці… Якщо ми знаходимо у Шрилі Прабгупади наш головний прихисток, то вже за хвилю даний розбір покажеться недоречним. Себто, якщо ми поміркуємо над тим, чи ґуру посприяв відновленню моїх духових взаємин зі Шрилею Прабгупадою, або чи привернув він мене до нього. А що зараз цей ґуру має певні осібні духові негаразди, то це насправді не важить, позаяк найпершою справою було зайти у стосунки зі Шрилею Прабгупадою. А Прабгупада вже захистить тих вірних і подбає за них».
(ЙС Бгактичару Свамі, запитання й відповіді, 17.5.15)

«Коли вірний долучається до руху, МіТУК через вірних з місцевої святині цвічить його і розвиває. Прецінь згодом його висвячує той, хто лише вряди-годи приїжджає до тих країв».
(ЙС Бгактичару Свамі, зустріч з учнями, 1.8.07)

А також ці наставлені Уповноваженим виділом ґури, достоту як ритвіки, не мають над учнями влади й не повинні брати дакшини (пожертви, що її на знак подяки пропонують дикша-ґурові) з нагоди висвячення:

«За залучення вірних до виконання їхніх обов’язків цілковито відповідають голови святинь і керівники справдження замірів. Перш ніж говорити з учнем щодо переміни його служби, ґуру мусить порадитися з головою святині».
(Ухвали Уповноваженого виділу, закон 405-Ґ, 1999)

«Ґуру’дакшина й инші пожертви, офіровані шикша- й дикша-ґурам, є власністю МіТУКу».
(Ухвали Уповноваженого виділу, закон 405-И, 1999)

Отже, чинним устроєм у МіТУКові є ритвіцтво, де Шриля Прабгупада "працює" дикша-ґуром, тоді як наставлені Уповноваженим виділом "ґури" виконують обов’язки ритвіків (незважаючи на те, їм вільно облудно відбирати шану й довір’я, ніби справжнім ґурам).

	Очільники МіТУКу довели у шіснацять різних способів,  що Шриля Прабгупада  є дикша-ґуру МіТУКу.

16. Доводження через чинне дикша-ґурування

У кожній ділянці духового життя Шриля Прабгупада сам-один виконує всі духові обов’язки щодо кожного мітуківця:

«Отже, усі ми належимо Прабгупаді, геть усі ми; всі ми – його послідовники, оскільки правда така, що всі мантри, що ми їх маємо, ми одержали від нього; усю науку, що ми її маємо, ми одержали від нього; розбір нашого трибу життя, поняття, що добре й що зле – усе це дав саме він».
(ЙЛ Крипамоядаса, відчит з нагоди висвячення, 19.7.15)

«Шриля Прабгупада є безперечне джерело цілого знання й проводу, напрямку й заохочення».
(ЙЛ Крипамоядаса, "Думки щодо часопису Вороття до Прабгупади", 8.2.07) 

«Таємниця уремення більше не таємниця, її знатимуть усі в наступні десять тисяч років. Хто йде у Шрилі’Прабгупадин слід, хто визнає його слова й накази та справджує їх зі стовідсотковою щирістю, також стане довершеним чистим вірним».
(ЙС Тривікрама Свамі, "З приводу виняткового становища Шрилі Прабгупади")   

«Якщо котромусь нашому проповіднику пайдить навернути душу до духового життя, то він спромігся на те завдяки могутності слів Шрилі Прабгупади, що їх він чи вона повторили».
(ЙЛ Крипамоядаса, Голос вайшнава, 6.5.07)

«Прабгупада намагається навчити нас бути пандитах’сама-даршинах-ами, що означає: бачачи особу, ми не помічаємо тіла, а споглядаємо душу […] ми бачимо злуку душі й Кришни».
(Виділовий Гаривілясадаса, 21.2.12)

«Кожен здобуває Шрилі’Прабгупадину ласку безпосередньо через виконання його настанов і перебування у спільноті МіТУКу, позаяк він є Надавець-Ачар’я».
(ЙС Бгактивайбгава Свамі, обрада з учнями в мережі, 27-28.9.10)

«[…] він, звісно, там, спостерігає за нами з духового неба. Він завше там, щоб вести нас, за умови, що ми постійно біля його лелійних ніг. Як ми догодимо йому, він віддячиться, а як схибимо – покарає. […] Нехай цілий світ почує, що Шриля Прабгупада подосі з нами, тож як хто бажає здобути його ласку, тому вільно наблизитись до нього й зайти з ним у вічні духові стосунки. […] Шриля Прабгупада завжди присутній у МіТУКові, і будь-хто охочий може прийти й зустріти його тут, навіть сьогодні».
(ЙС Бгактичару Свамі, відчит, 31.10.00)

«Прабгупадині покої як стій збережені у святинях, а також у самадгі’мандирах, і там Шриля Прабгупада подосі перебуває, там він говорить до вас і дає вам навід».
(ЙС Шячинандана Свамі, відчит, 20.8.12)

«Читаючи його книжки, нам слід міркувати, що в цей час сам Шриля Прабгупада говорить до мене».
(ЙС Радганатга Свамі, "Я̅три Ратганатги Свамія", писано 7.11.12)

 «Я до решти певний того, що Шриля Прабгупада чинить на засадах взаємности щодо будь-яких своїх послідовників, якщо вони доступають до нього в дусі покірного слугування».
(ЙС Тривікрама Свамі, "Запитання й відповді" 25.1.09) 

Вищевилічені чесноти цілковито відповідають тому наборові всіх можливих чеснот, що їх мусить мати дикша-ґуру. Таким чином, чолівка МіТУКу погоджується з тим, що насправді в Товаристві дикшаґурує Шриля Прабгупада. 

Підсумок А-розділу:
Очільники МіТУКу навели шіснацять доводів на те, що саме Шрилі Прабгупаді слід бути дикша-ґуром Товариства.            

 

Попередня стаття   Повернутися домів   Наступна стаття