IRM

Запропонувавши численні доводи на підтримку точки зору ВРуМу, очільники МіТУКу також послужливо й множинно спростували цілу низку ймовірних закидів, які могли би виникнути у відповідь на поставу ВРуМу.

  1. Шриля Прабгупада не уповноважив мітуківських ґурів на ґурування

Чолівка МіТУКу дає згоду в тім, що мітуківські ґури вповноважені на ґурування не Шрилею Прабгупадою, а радше самим Товариством:

«Що Шриля Прабгупада "сам вдався в подробиці способу збільшення кількости ґурів-висвятників", ми можемо лише маритиЧи брехати Товариству, ніби він так учинив».
(ЙС Джая̅двайта Свамі, розбір "Розмови з 28-го травня 1977-го року", 13.12.03, схвалений Уповноваженим виділом)

«Ваш дикша-ґуру дає вам дикшу, бо установа МіТУКу вирішила, що йому варто її вам дати».
(ЙС Бгактичару Свамі, письмо "БЛОМоПП-6829041", 19-те травня 2003-ій рік*)

*БЛОМоПП – вайшнавська електропошта, скорочення від "Будьте ласкаві, одберіть мої покірні поклони", англ. PAMHO (примітка перекладача)

А МіТУК ліпить тих ґурів шляхом голосування в засіданні Уповноваженого виділу:

«У МіТУКові висуванець на ґура мусить спершу дістати згоду від трьох чвертей голосів у засіданні, де присутні всі теренові писарі Уповноваженого виділу з тих країв, де проповідує висуванець, а також принаймні десять инших старших вірних, що мешкають ув окрузі, де він працює».
(Постанова 413 Уповноваженого виділу, 2004)

Алеж бо визнавано, що надання переваги становленню ґуром у висліді голосування в засіданні перед становленням ґуром у висліді одержання повноважень на ґурування й схвалення від Шрилі Прабгупади суперечить як загадові Шрилі Прабгупади, так і настановам ґура, садга й шястри:

«Однак у відповідь на прохання Шриля Прабгупада наполіг на тім, що учень мусить деяк випробувати здогадного ґура сам. І навіть так, що особа, яка ґурує, мусить перед тим отримати повноваження на ґурування й схвалення від свого духового вчителя, а не від ради».
(ЙЛ Крипамоядаса, Щодо ґура й учня, 2015, стор. 400)

«Наше теперішнє вчення узаконило устрій неспростовного висування вірогідних ґурів через голосування старших вірних. Прецінь ми не знайшли місця, де такий, нині чинний, спосіб поблагословитися згаданий у настановах ґура, садга й шястри як засіб, що його уживано, аби уповноважити когось на ґурування».
(Виділовчі Шястрійські дорадчі збори, "Зрівноваження обов’язків Уповноваженого виділу й учня у виборі ґура")

І таке ліплення мітуківських ґурів шляхом голосування у Виділовчому засіданні є хибним шлях’спиту’й’огріховим устроєм:

«Так, я згоден почати з цього; як я вже був казав на початку, наша головна помилка полягала в запровадженні хибного устрою висвячень. І цей хибний устрій, можливо, дещо пом’якшений, працює понині. […] Як у 1987-ому році, хоча ми здійснили перебудову після того, як так багато ґурів попадали. […] То була своєрідна ослаба того самого мильного світогляду, який триває подосі. Що ми вчинили, так це настановили трохи більше ґурів, відкривши товариство всім, аби кожного можна було висвятити, де б він не мешкав. Тоді як попереднім устроєм був лад теренових āчāр’їв. Тож це, на мою думку, найперша помилка від самого початку, що її ми припустилися зараз по зникненні Шрилі Прабгупади й подосі не виправили».
(ЙС Бгактичару Свамі, сходини у Торонті, 20.7.03)

«Ось ви створюєте єдину установу, де присутня велика кількість різних духових учителів та їхні численні учні, які змушені співдіяти вкупі в однаковий спосіб. Ніґде такого не було. Як те справдити? […] тож скидається на те, що єдиний спосіб того дійти – спробувати це зробити. І подивитися, що спрацює, а що не спрацює, адже сам Прабгупада казав, що йшов шляхом спиту й огріху, тому я не думаю, що такий шлях неваговитий».
(ЙЛ Равіндрасварупадаса, "Питання перебудови в МіТУКові", 29.6-3.7, 1999)

  1. Наказ «ставати ґурами» не стосується до дикша-ґурів

Шрилі'Прабгупадин наказ "ставати ґурами" походить від Пана’Чайтаньєвого наказу "амара аґ’я̅я ґуру ганя̅" зі Шрі Чайтаньї-чаритамрити (Мадг’я-ліля̅  7.128). Устійнено, що в цім наказі не йдеться про постання дикша-ґуром:   

«Це друга визнака ачар’ї, а саме – "той, хто вчить, даючи привід". Тут маються на увазі неодноразові твердження Шрилі Прабгупади про те, що всім його учням варто бути вправними ачар’ями. Це також зміст настанови Шрі Чайтаньї Магапрабга рахманам-домарям, що він її давав, як мандрував Південною Індією: 
"Навчай кожного йти за правдивим наводом Пана Кришни, даним у Бгаґавадґіті й Шримад-Бгаґаватамі. У такий спосіб стань духовим учителем і намагайся визволити всіх земляків".
(Мадг’я-ліля̅, 7.128)
Певно, що такі твердження Шрилі Прабгупади й Пана Чайтаньї Магапрабга годі прикласти до першої визнаки ачар’ї, наведеної вище. І так само не можна її прикласти до третьої ознаки (той, хто висвячує)»
(ЙС Тамалякришна Ґосвамі, лист до Упанандадаси, 13.12.78)

Запитання: Чи варто нам ставати ґурами на певному щаблі, аби повернутися до Бога?
Відповідь: Можливо, МіТУК не запечатав вас як ґура, запевнивши, що ви тепер уповноважені давати дикшу й брати учнів. Прецінь вірний – то вже ґуру. Пан Чайтанья дав навід: вправлятися у свідомості Кришни й проповідувати. Амара аґ’я̅я ґуру ганя̅  тара’ ей дешя. Отже, ви повинні стати ґуром, щоби повернутися до Бога».
(ЙС Бгактичару Свамі, відчит, 5.10.08)

Бгактичару Свамі стверджує: попри те, що хтось не має повноважень, аби дикшаґурувати (висвячувати) й брати учнів, вірний, одначе, вже ґурує згідно з наказом Пана Чайтаньї "ґурувати". Отож, Бгактичару Свамі згідний, що Пана’Чайтаньїв загад "ґурувати" вповноважує бути не дикша-ґуром, а инакшим ґуром.

«Слова "амара аґ’я̅я" означають "Я наказую", а "ґуру ганя̅" – "бути духовим учителем". Яким саме духовим учителем, достоту невідомо, адже це може стосуватися й до дикша-ґура, і до шикша-ґура. Шриля Прабгупада писав: "Краще не брати учнів узагалі" (Чч, Мадг’я, 7.30). Спершись на цю засторогу, можемо вважати, що слова "ґуру ганя̅" означають бути шикша-ґуром. У першому рядку сто двацять восьмого вірша із сьомого розділу Мадг’ї в Чайтаньї-чаритамриті Шрі Чайтанья Магапрабгу каже мовити за Кришну всім, кого зустрінеш… такий чин також належить до шикши. У моїм розумі виник сумнів, бо Шриля Прабгупада говорить: "Краще не брати учнів узагалі". Чим же мені обґрунтувати те, що я висвячував учнів? [..] Наявність схвалення від Уповноваженого виділу не означає, що це вірно. Пошанувавши Уповноважений виділ, гадаю, що в минулому він помилявся». 
(ЙС Партхасаратхідаса Ґосвамі, www.psdgosvami.com/joss56.html, сховано 23.2.10)

«Коли він просто каже "будь ґуром", то під ґуром, мабуть, розуміється вчитель у буквальному значенні цього слова. У випадку шикши й дикши існує рівень, на якім дехто визнає ґура відповідно до встановленого порядку й заходить з ним у взаємини "ґуру-учень". […] Отже, чотири згадані вами випадки краще не прикладати до таких засадничих стосунків ґура з учнем, що виникають на рівні шикши чи дикши».
(ЙС Гридая̅нандадаса Ґосвамі, 13.8.97)

[Увага: ось "чотири випадки", що на них посилаються вище – :
а. Коли наказ щодо ґурування даний натепер –
Шриля Прабгупада виразно устійнив, що нікому не вільно дикшаґурувати, заким він не опустить цієї планиди.
б. Коли наказ щодо ґурування даний ще не висвяченим особам –
Шриля Прабгупада стверджує, що їм треба принаймні стати його висвяченими учнями, аби дикшаґурувати.
в. Коли наказ щодо ґурування даний укупі з віршем 
"амара аґ’яя", оскільки у дотичному поясненні з’ясовано: "Краще не брати учнів узагалі" – що усуває всі підстави на дикшаґурування.
г. Коли наказ щодо ґурування потребує найменшої вправности, сюди належать такі твердження, що навіть діти подужають це робити тощо, оскільки
Шриля Прабгупада устійнив, що тільки магабгаґаваті (найвищому чистому вірному) вільно бути дикша-ґуром – цей витяг наведений ув Останнім наказі (див. останню сторінку цього випуску).
 – які охоплюють всі накази
Шрилі Прабгупади його учням стати ґурами. Цілий обмін думками з даного приводу можна зобачити тут: www.iskconirm.com/notdiksa]


  1. У розмові від 28-го травня дикша-ґурів не призначено

У травні 1977-го року Шриля Прабгупада мав записану на плівку розмову з кількома виділовими. Наступний словозапис – це запропонована Уповноваженим виділом відміна деяких тверджень, що їх, як вони запевняють, Шриля Прабгупада зробив у цій розмові:

«Я висуну декого з вас на посаду священика-ачар’ї […] Ритвік, так. […] Оскільки за моєї присутности не слід ставати ґуром, тому – від мого імени, з мого наказу… Амара аґ'я̅я ґуру ганя̅. Будь справжнім ґуром, прецінь за моїм наказом. […] Хто висвячує. Він учень-онук. […] Коли я наказую: "Будь ґуром", він стає справжнім ґуром. І край. Він стає учнем мого учня».

У наступних висловах очільники МіТУКу посилаються передусім на ці вищенаведені слова, що їх пропонує Уповноважений виділ як свій різновид словозапису даної розмови, і з’ясовують, чи містить ця мова Шрилі Прабгупади наказ, котрий уповноважує його учнів спадкувати посаду дикша-ґура по його тілеснім відході, – а чи не містить: 

«Курзу-верзу! Усе, що казав Шриля Прабгупада, це таке: "Оскільки за моєї присутности не слід ставати ґуром, тому від мого імени, з мого наказу… Амара аґ'я̅я ґуру ганя̅. Будь справжнім ґуром, прецінь за моїм наказом". Хіба це те саме, що "я накажу"? […] Адже Шриля Прабгупада ніґде виразно не оголошував: "Обирайте з-поміж себе декого, аби вони бралися до висвячення нових учнів", хіба не так? Даю згоду, це малося на увазі. […] Гаразд, я згідний – цим Його Божа Ласка висловив намір, що най би ті учні по його відході висвячували від себе, і в розмові це малося на думці. А все, що казалося згодом, то, так би мовити – аби лиш погаласувати. Не замовляйте мені зуби – не болять. […] Знову ж таки, це те, що ми можемо слушно *виснувати* з устійнень Шрилі Прабгупади. Однак це *не* його безпосередні твердження».
[Позначення зірочками присутнє в первотворі]

(ЙС Джая̅двайта Свамі, розбір "Розмови з 28-го травня 1977-го року", 13.12.03, схвалений Уповноваженим виділом)

«"Хто висвячує… він учень-онук"  –  здається, тут Прабгупада каже, що насправді вони є Прабгупадині учні. Хто висвячує? Хто насправді висвячує? Прабгупада висвячує…»
(ЙС Бгактичару Свамі, розмова зі Шридгарою Магараджею, Мая̅пур, 18.8.80)

«Власне обрання ніколи й не було. Я виберу декого з вас – і цей його вибір одночасно був вибором і не був ним; це було дуже вправно, або двозначно, і тримало на віддалі. Він настановив одинацять ґурів-ритвіків, але зауважив: вам заборонено ґурувати, доки ви не станете вправними, наразі це моя справа; а це призначення було лише перебільшеним виразом шанобливости в їхній бік, мовляв, ви мої найкращі люди. Це був просто кивок у їхній бік».
(ЙЛ Равіндрасварупадаса, обмін думками з ритвіками, м. Святояківка, Злучені Держави Америки, 1990)

Отже, визнавано, що в цій розмові з виділовими, яка відбулася 28-го травня 1977-го року, Шриля Прабгупада взагалі не призначив наступних по собі дикша-ґурів. Певніше, дехто міг дійти такого висновку просто шляхом роздумів. Коли Шриля Прабгупада "кивнув" до них, вони вирішили, що він "мав це на увазі", висловився "двозначно" та "тримав на віддалі".

 

«Що Шриля Прабгупада сам вдався в подробиці способу збільшення кількости ґурів-висвятників, ми можемо лише марити. Чи брехати Товариству, ніби він так учинив»
– 
ЙС Джая̅двайта Свамі   

 

  1. Описаний у листі "Закон учнівського наступства" не є доказом

Другого грудня 1975-го року Шриля Прабгупада написав наступне речення у листі до свого учня Туштакришни Свамія:

«Проте, коли йдеться за правила ґречности, існує звичай, згідно з яким за життя вашого духового вчителя ви приводите сподіваних учнів до нього, а за його відсутности чи зникнення вам вільно брати учнів без жодних обмежень. Це закон учнівського наступства». 

Вищенаведене впроваджує "закон учнівського наступства", за яким усім заказано висвячувати за тілесної присутности власного дикша-ґура. Прецінь Уповноважений виділ не вірить у чинність цього закону й не додержує його:

«303. Висвячення за присутности власного духового вчителя [Закон МіТУКу]
Ухвалено: Запровадити наступні зміни до Закону МіТУКУ 6.3.2: 
У згоді з наводом Шрилі Прабгупади правило ґречности щодо невисвячення за присутности власного ґура надалі чинне в МіТУКові. Проте Шриля Прабгупада й подібні випадки за минувшини вказують нам на те, що деколи учням дозволено висвячувати за тілесної присутности власного ґура. Якщо дикша-ґуру цього бажає, він вільний наказати свому учневі дотримати впровадженого Уповноваженим виділом порядку з тим, аби почати висвячувати».
(Постанова 303 Уповноваженого виділу, 2002)                                                                            

А отже, на ділі Уповноважений виділ дозволив певним учням висвячувати за тілесної присутности їхніх "духових учителів", отак порушивши даний "закон".

Також визнавано, що цей "закон" не перешкоджає Шрилі Прабгупаді й далі дикшаґурувати навіть по своїм тілеснім відході:

«Я визнаю, що цей витяг [речення, дане на початку] не доводить, що ачар’я в засвітах не спроможний висвячувати. Я ніґде того не казав».
(ЙС Джая̅двайта Свамі, 4.6.04)

Значить, очільникам МіТУКу не вільно стверджувати, ніби закон, що вони в нього не вірять і не виконують, стосовний до призначення чи непризначення Шрилею Прабгупадою своїх наступників на посаді дикша-ґура. І так само вони не повинні заявляти, що даний закон причетний до подальшого дикшаґурування Шрилі Прабгупади.

  1. Нема підстави додержувати звичаю

Заведено вважати мітуківське ґуруцтво, Уповноважений виділ, мітуківський чин і власне МіТУК неповторними й небувалими, а отже, розбіглими зі звичаями:

«Ви повинні тепер розуміти – такого, як ото ми намагалися зробити, подосі ніґде не булоНіколи ще такого не було, і, як на мене, цілком природньо, що в такім разі, себто, коли ви чините так, як ще ніхто подосі не чинив… Ось ви створюєте єдину установу, де присутня велика кількість різних духових учителів та їхні численні учні, які змушені співдіяти вкупі в однаковий спосіб. Ніґде такого не було».  
(ЙЛ Равіндрасварупадаса, "Питання перебудови в МіТУКові", 29.6-3.7, 1999)

«[…] узвичаєні взаємини між ґуром та учнем […] це не той взірець, що його нам дав Шриля Прабгупада […] вірні, що слугують у МіТУКові ґурами, не є найвища влада, як то діялося за відійського звичаю […] Це тонко, а проте вагомо відрізняється від узвичаєних стосунків ґура з учнем».
(ЙЛ Праґгошадаса, стаття, 1.6.09)

«Мітуківський устрій численних дикша- й шикша-ґурів, що працює за сприяння всесвітнього керівного заряду, є неповторний у дієписі вайшнавства, а отже, переймає на себе складне завдання».
(Постанова 318 Уповноваженого виділу, розділ А, 2014)

«Назагал саме ґуру очолює ашрам, а згодом він приділяє за очільника одного зі своїх учнів. Він призначає свого наступника. Прецінь у МіТУКові Шриля Прабгупада такого не вчинив». 
(ЙС Бгактичару Свамі, зустріч з учнями, 1.8.07)

«[…] назагал то був такий давній звичай в Індії – коли ґуру опускав планиду, то його учень висвячував уже своїх учнів і спрямовував їх, узявши на себе всю відповідальність. Але МіТУК – то є геть-зовсім инша річ». 
(ЙС Бгактичару Свамі, сходини у Торонті, 20.7.03)

«Однак він намагався дещо змінити й створив Уповноважений виділ, а ми знаємо, що Бгактисиддганта теж хотів це запровадити, прецінь того не сталося, бо такий заряд, як Уповноважений виділ, не цілком перебував у межах звичаю».
(ЙЛ Равіндрасварупадаса, "Питання перебудови в МіТУКові", 29.6-3.7, 1999)

«Так, МіТУК – як і більшість того, що ми чинимо – не мають прикладів у дієписі».
(ЙЛ Крипамоядаса, електронове листування, квітень, 2009)

Уперше за цілий вайшнавський дієпис
 ми бачимо чинну всесвітню спілку, що нею керує рада. Ми пливемо морем, якого ще нема на мапі
(ЙС Тривікрама Свамі, майданчик у Всемережжі "Дандавати", 18.6.07)

«Чого вам бракує, так це виняткового становища Шрилі Прабгупади з його повноваженнями, які дозволили йому вперше за дієпис заснувати вайшнавську установу з постійним зверхнім урядом».
(ЙС Тривікрама Свамі, "Запитання й відповіді", 25.1.09)

«Тимчасом як МіТУК є безприкладне світове Ґавдія-вайшнавське післани́цтво, покликане об’єднати численних окремих дикша- й шикша-ґурів та їхніх учнів».
(Постанова 316 Уповноваженого виділу, 2009)

Як випадає, чолівці МіТУКу не вільно заявляти, буцім потреба додержати звичаю є поважна причина, щоби не дозволити Шрилі Прабгупаді зоставатися дикша-ґуром МіТУКу, уживши на те ритвіцтва, оскільки сам МіТУК і його власне поточне ґуруцтво не дотримуються звичаю.

 

«єдину установу, де присутня велика кількість різних духових учителів […] Ніґде такого не було. […] теренове ачарництво й посмертне ритвіцтво –  спочивають на дотриманні звичаю щодо старшинування» 
– ЙЛ Равіндрасварупадаса

 

  1. Ритвіцтво спирається на звичай

Як з’ясовано, мітуківське ґуруцтво, кероване Уповноваженим виділом, неузвичаєне, натомість визнавано, що устрій, за якого сам Шриля Прабгупада у ритвіцький спосіб очолює МіТУК як єдиний всемогутній ґуру, спирається на звичай:

«Два ухили від наказу Прабгупади – теренове ачарництво й посмертне ритвіцтво –  спочивають на дотриманні звичаю щодо старшинування». 
(ЙЛ Равіндрасварупадаса, "Відданість ґурові, МіТУКові й Прабгупаді", 1998) 

«Суттю, Матга повернувся до давнього, узвичаєного різновиду старшинування, де одинокий ґуру, загальновизнаний як такий, що володіє виїмковою духовою силою, стоїть вище над рештою всіма, щоби керувати єдиновладно, ставши на посаду голови установи». 
(ЙЛ Равіндрасварупадаса, "Підпори доспіху")

  1. Висвячення не потребує тілесно присутнього ґура

Висвячення не потребує тілесного взаємочину між дикша-ґуром і здогадним учнем, і МіТУК не наполягає на такій співдії, а Шриля Прабгупада висвячував учнів, не зустрівшись із ними:

«Сливе п’ять років я напозір бачив і знав Прабгупаду зі світлин […] Прецінь я ніколи не бачив Прабгупади особисто […] І я зрозумів, що духовий учитель не порізняється від свого зображення. […] Шриля Прабгупада був крізький посередник. Він передавав ціле й довершене знання як воно є, без власних доповнень. Отримані з книжки відомості я визнав істинними, а проте не вбачав у письменникові свого вічного духового провідника. […] То була моя перша особиста здибанка з Його Божою Ласкою, хоча вже два роки я був висвячений вірний». 
(Шиварама Свамі, "Стрінувши Шрилю Прабгупаду")

«Ґурові часом вільно доручити комусь иншому засвідчити придатність учня. І авжеж, ґуру мусить покластися на свого відпоручника в тім, що той добре знає людську вдачу й спроможний вирізнити доброго учня, як його стріне. Помітивши такого висуванця, він наглядатиме за ним упродовж року, звітуючи перед ґуром. […] Більшість духово розвинених мітуківців мандрують і проповідують, знайомлячи нові країни з рухом свідомости Кришни. Затим вони часто постають перед обріями висвячення учнів, яких особисто не припильнували. […] Проте виявилося, що у стрімко побільшуваному міжнародньому русі важко доглянути всього очевисто, найпаче як урахувати, що звичай позаочної випроби учня ґуром має місце ще від часу тривалих вандрівок самого Шрилі Прабгупади, коли його обов’язок виконували заступники».
(ЙЛ Крипамоядаса, Щодо ґура й учня, 2015, стор. 398-400)

«А отже, існувати, бути живим чи мертвим не залежить від цього тіла. Як хто вважає себе живим лише через те, що йому випало бути тут у свому матеріяльному тілі, то він насправді не розуміє першої Кришниної настанови у Бгаґавадґіті. […] А отже, головне питання у Прабгупадин день відходу стоїть не в його відході, а в тім, чи ми вже справді ступили у духову площину й злучилися з ним».  
(ЙС Шиварама Свамі, запис, 1.11.08)

«Прабгупада каже, що та сама засада поширення стосується до духового вчителя. Він не обмежований своїм тілом [..] Тож я розумію, що такий духовий вчитель – це засада, і засадничо, бувши заступником Кришни, він не обмежений у той спосіб, в який стриножене це тіло, що він у нім мешкає […]»
(ЙС Шиварама Свамі, запис, 4.8.09)

Отже, тілесна відсутність Шрилі Прабгупади не впливає на його спроможність висвячувати нових учнів.

  1. Ґуру не мусить бути "живий"

"Живий", тобто присутній тілом, дикша-ґуру не є конечний, і наставлені Виділом мітуківські "ґури" рідко зустрічаються зі своїми "учнями" тілесно:  

«Однак я сказав би, що тут у стосунках ґура з учнем присутнє непорозуміння. Звичайно, це дуже добре, як хто має навід і скерування в житті від духового вчителя. Прецінь то не є обов’язковою умовою, аби доспіти у свідомості Кришни. […] Шриля Прабгупада облично співдіяв зі своїм духовим учителем разів, мабуть, три-чотири. Гадаю, він написав Бгактисиддганті Сарасватію два листи й отримав одну відповідь. І якщо комусь поступ у свідомості Кришни залежить на очевистій злуці з духовим учителем, коли той скеровує учня в його повсякденному житті, то як я подужаю вдосконалити мою свідомість Кришни, адже мій духовий учитель пішов у засвіти у 1977-му році? Я не видів Шрилі Прабгупади сливе двацять років. […] Я простую власне таким шляхом у своїх стосунках із Прабгупадою, моїм духовим учителем. Я мав одну-дві нагоди попрохати у Прабгупади певних вказівок щодо себе, а тепер, потребуючи допомоги, аби щось утямити, я читаю книжки або звертаюсь до моїх духових братів. Отож-бо й прошу учнів чинити так само. […] Адже ми маємо знання. Воно знаходиться у Шрилі’Прабгупадиних книжках». 
(ЙС Індрадьюмна Свамі, письмо "СПЕт-1974636", 1999*)

*СПЕт ([спосіб] складово-предметних еталонів) – застосунок Мікрософту (англ. СОМ – скорочення від  Component Object Model [technology] - примітка перекладача)

«Годі й казати, більшість духових учителів МіТУКу, ставши проповідувати, мандрують цілим світом, тож вам, відай, поталанило, якщо трохи побули в їхньому тілесному товаристві […] "Правдиве сподівання на духового навчителя" має таку природу, що учневі варто "приготуватися до 'збентеження'»
(Примітки з предмету "Духовий навчитель і учень", оседок "Бгактиведанта", британський відділок МіТУКу)

«Я вже був казав це, і повторю знов. У стосунках ґура з учнем бракує дечого на заратунок духового життя. […] Либонь, кожен з нас знає одного-двох мітуківських ґурів з п’ятьма сотнями учнів, що принагідно забували ймення учнів і стан їхніх справ, чи просто не здогадувались за їхню духову борню, аж ставало надто пізно. Співзалежність одного до п’ятисот не завше сприяє ліпшому спілкуванню, допомозі, довірочній обраді, слушній пораді та постійному обличному заохоченню». 
(ЙЛ Крипамоядаса, "Несподівана правда"Голос вайшнава, 20.8.07)

Таким чином, тілесна відсутність Шрилі Прабгупади не впливає на його здатність дикшаґурувати.

Чолівка МіТУКу пропонує численні доводи на підтримку бачення ВРуМу, яке полягає в тім, що Шриля Прабгупада залишається єдиним дикша-ґуром МіТУКу   


  1. Парампара неприпинена

Багато призначених Виділом мітуківських ґурів померли, не лишивши по собі недвозначних безпосередніх наступників, наприклад:

ЙС Ґавраґовінда Свамі – пішов у засвіти в 1996-ім
ЙС Тамалякришна Ґосвамі –
пішов у засвіти в 2002-ім
ЙС Шридгара Свамі –
пішов у засвіти в 2004-ім
ЙС Бгактитиртха Свамі –
пішов у засвіти в 2005-ім
ЙС Бгактисварупа Дамодара Магараджа –
пішов у засвіти в 2006-ім

«Ґурудева не лишив чи, здогадно, не міг лишити наступника».
(Толока учнів Бгактитиртги Свамія, 8.7.06)

«Жаден з умерлих учнів Прабгупади не мав безперечного наступника. Оскільки це явище триває, декому вільно поставити дуже доречне запитання: чи не здобули ритвіки насправді перемогу, врешті-решт».  
(Навчальний щоденник МіТУКу)

Подосі очільництво МіТУКу ніґде не складало заяв, що за таких обставин парампара (учнівське наступство) нагло перервалася, бо катма живого (тілесно присутнього) дикша-ґура’наступника, аби її продовжити. Тож хай не заперечують поточного дикшаґурування Шрилі Прабгупади заявами за спин парампари через тілесну відсутність дикша-ґурів’наступників. 

Підсумок Б-розділу
Очільники МіТУКу численними доводами трощать імовірні виклики, кинуті незгідними з поставою ВРуМу.   
       

 

Попередня стаття   Повернутися домів   Наступна стаття



Будь-ласка, повторюйте: «Гаре Кришна, Гаре Кришна, Кришна Кришна,
Гаре Гаре, Гаре Рама, Гаре Рама, Рама Рама, Гаре Гаре»
й будьте щасливі!