Шість доводів, надані нами на передших сторінках, стверджують таке:
- Шриля Прабгупада зостається ґуром МіТУКу;
- Єдинодозволеним висвятництвом у МіТУКові є ритвіцтво, окреслене в розказанні від 9-го липня;
- Теперішнє дикшаґуруцтво – ґурування наступників Шрилі Прабгупади – недозволене й має підвалиною шахрайство.
Нижче ми коротенько розглянемо деякі байки, вигадані, аби спробувати
відтягти увагу вірних од вищенаведених доводів.
БАЙКА: «ҐУРУ МУСИТЬ БУТИ «ЖИВИМ», СЕБТО ПРИСУТНІМ ТІЛЕСНО».
ПРАВДА: а) Шриля Прабгупада ніколи такого не казав.
б)
Незважаючи на те, що Шриля Прабгупада ніколи тілесно не стрічав
переважну більшість своїх учнів, усіх їх висвячено. Отже, тілесна
присутність ґура не може бути вимогою на висвячення.
в)Майже всі наставлені Виділом дикша-ґури,
котрі заявляють, що ми мусимо їх визнати, бо вони «живі» (тілесно
присутні), є учнями Шрилі Прабгупади, а отже, теж не мають «живого»
(тілесно присутнього) дикша-ґура. Отже, твердження, що, з одного боку, «живий» дикша-ґуру
так великоважить у нашому
духовому житті, а з другого – що нам варто
заслонитися тими, хто сам не має такого важного «живого» дикша-ґура, містить суперечність.
БАЙКА: «ПОДОСІ РИТВІЦТВА ЩЕ НЕ БУЛО».
ПРАВДА: а) Шриля Прабгупада ніколи не навчав нас, що досі нероблене треба відкинути.
б)
Якщо ми повинні відкинути щось лише на тій підставі, що досі такого не
було, то перше, що ми маємо відкинути, то мітуківське ґуруцтво,
впроваджене Уповноваженим
виділом, з його затверджуваними
голосуванням ґурами, ґуру-не-гіндусами
– порядок, що його досі ніхто не заводив.
БАЙКА: «ШРИЛЯ ПРАБГУПАДА КАЗАВ, ЩО КОЖЕН МУСИТЬ «СТАТИ ҐУРОМ».
ПРАВДА:
Так, він це говорив і подесятерив. Однак ми повинні «ставати ґурами»
так, як він нас прохав, а не так, як ми самі того бажаємо.
Закликавши нас «ставати ґурами», Шриля Прабгупада часто наводив
настанову Пана Чайтаньї зі «Шрі Чайтаньї-чаритамрити»: «амара аґ'яя ґуру ганя». Пояснюючи цю відому настанову, Шриля
Прабгупада обстоював, що «... найкраще не брати жодних учнів» (Чч, Мадг’я-ліля, 7.130). Крім того, описуючи такий різновид ґура, Шриля Прабгупада з’ясовував: «Як мені можна стати ґуром?» Не потрібно жодної вправности […] Кого стрінете, просто проповідуйте їм сказане Кришною» (відчит, 21.5.1977), а також: «Будь-хто здатний так чинити. Навіть дитина» (розмова, 11.5.1977). Цілком очевидно, що ці заклики були не наказом його учням ставати такими ж дикша-ґурами,
як він, і брати власних учнів, а вказівкою всім здійснювати просту
наріжну проповідь, шикшаґурувати (напучувати) та висвячувати від імени Шрилі Прабгупади.
БАЙКА: «ОТЖЕ, НАМ ВІЛЬНО ОТРИМАТИ ВИСВЯЧЕННЯ НАВІТЬ ВІД РУПИ ҐОСВАМІЯ?»
ПРАВДА:
Висвячення можна отримати лише від поточної ланки з ланцюга учнівського
наступства, себто від заступника цього ланцюга. Не вільно
перестрибувати через поточного заступника й намагатися отримати
висвячення у котрогось ачар’ї-попередника:
«Як
уже відзначено, Брагма є першим духовим учителем всесвіту, і відколи
його висвятив Сам Пан-Біг, звістку «Шримад-Бгаґаватаму» переповідувано
ланцюгом учнівського наступства, а отже, щоб отримати щиру звістку
«Шримад-Бгаґаватаму», варто звернутися до поточної ланки, себто
духового вчителя, в ланцюгові учнівського наступства» (Шримад-Бгаґаватам, 2.9.7, пояснення).
Поточним заступником парампари
є Шриля Прабгупада, бо він не призначив по собі наступників, натомість
запровадив ритвіцтво, щоб уможливити всім мітуківським вірним подальше
злучання з ним як зі своїм дикша-ґуром. Отже, питання щодо отримання висвячення в Рупи Ґосвамія чи в иншого ачар’ї-попередника не постає.
БАЙКА: «РИТВІЦТВО ЗУПИНИТЬ УЧНІВСЬКЕ НАСТУПСТВО (ПАРАМПАРУ)».
ПРАВДА: а) Висвячування від імени Шрилі Прабгупади як від дикша-ґура
не спиняло учнівського наступства за його тілесної присутности в
1966-1977-их роках, тож не спинить його й зараз за умови, що ми
не знайдемо припису за те, що парампара триває лише в разі висвячування за тілесної присутности ґура. Проте Шриля Прабгупада ніколи такого не стверджував.
б) Шриля Прабгупада ніколи не визначав учнівське наступство як наступство матеріяльних тіл. Він визначає учнівське наступство (парампару) так: «Парампара означає почути правду від духового вчителя»
(Шриля Прабгупада, хатня розмова, 20.12.1976). І ці «послушки правди
від духового вчителя» (Шрилі Прабгупади) тривають подосі, відповідно
й парампара продовжує діяти.
БАЙКА: «НЕВЖЕ ШРИЛЯ ПРАБГУПАДА НЕ ГОДЕН БУВ ВИХОВАТИ ЖОДНОГО ЧИСТОГО ВІРНОГО НА СВОГО НАСТУПНИКА?»
ПРАВДА: Шриля Прабгупада не вчить, що кожен чистий вірний мусить стати дикша-ґуром.
Отож, Шриля Прабгупада здолав виховати, а чи й виховав багато таких
чистих вірних, які б спромоглися покірно слугувати йому за ритвіцтва,
що він його був запровадив. Адже, бувши чистими вірними, вони за
означенням не ухилились би від виконання наказу свого духового
вчителя.
БАЙКА: Твердження Шрилі Прабгупади: «... доки живий твій духовий учитель, приводь
висуванців на учня до нього, а за його відсутности, себто по відході,
отримаєш можливість брати учнів без жодних обмежень. Це закон
учнівського наступства» (з листа Шрилі Прабгупади, 2.12.1975)
управнює ґурів-наступників.
ПРАВДА: а) Навіть самі виділові не визнають цей «закон», оскільки дозволяють учням висвячувати за присутности свого ґура!
б) Шриля Прабгупада стверджує лише, що ґурування можлива річ за його
відсутности («отримаєш можливість брати»), а не за тілесної
присутности. Проте він ніколи не казав, що за його тілесної відсутности
всі його учні саморушно стануть ґурами, чи що він наказує їм стати
ґурами зараз по його тілеснім відході. Отже, просто зазначити час, коли
в учня з’явиться можливість стати ґуром, не те саме, що вповноважити
учня на чинне ґурування під той час.
На ці та решту численних відвабливих байок докладно відписано у книжці «Останній наказ» – як замовити безкоштовний примірник, дивіться на звороті обкладинки.
Попередня стаття Повернутися домів Наступна стаття