Ґуру-ошук: стара казочка

    На попередніх сторінках ми невідпорно засвідчили, що насправді Великий ґуру-ошук вчинено, щоб усунути Шрилю Прабгупаду від ґурування в МіТУКові. Прецінь і подосі справа стоїть так, що більшість мітуківців та всі їхні провідники з цим не погоджуться. ВРуМ лишається в меншості. Щодо такого Ґуру-ошуку, вчиненого на широку скалю, є одна увага, яка може видатися вірним мудрощами: як сталось, що так багато людей так довго помилялися? Пробі, невже всі «старші вірні» блудять? Власне, це один з головних доводів, що їх уживає Уповноважений виділ, аби відтягти увагу вірних від шістьох невідпорних доводів, наданих на попередніх сторінках. Але таке явище, коли всі, хто на позір є «старшими вірними», помиляються, цілком припустиме й вірогідне, бо воно вже зайшло в тім товаристві, що передувало МіТУКові!

Просто чережний наворот

    Духовий учитель Шрилі Прабгупади є Шриля Бгактисиддганта Сарасваті Тгакура, що був заклав спілку з назвою Ґавдіяматга, членом якої був сам Шриля Прабгупада. Шриля Бгактисиддганта Сарасваті Тгакура був ґуром цілої Ґавдіяматги, і перед своїм відходом він не дав наводу щодо появи в його товаристві будь-яких ґурів-наступників, натомість мовив, що уповноваженому виділові слід просто керувати проповіддю, аж у будущині з’явиться «самоочевистий ачар’я», відтак виділовим варто вибрати цю особу на наступного ачар’ю:
    «Його думка була така, щоб не обирати ачар’ю з-поміж виділових. Він казав без обрізків, навпростець: створіть уповноважений виділ і продовжуйте працювати у згоді з нашим покликанням. Він мав на увазі, що того з виділових, хто стане таланистим і самоочевистим ачар’єю, буде вибрано саморушно».
(Шриля Прабгупада, лист, 28.4.1974)
    Перебіг подій показав, що цим самоочевистим ачар’єю виявився Шриля Прабгупада. Прецінь, як побачимо далі, ґавдіяматгівські провідники утнули подібний Ґуру-ошук, і там малася перша й друга частини, щоб відмовити Шрилі Прабгупаді його становища самоочевистого ачар’ї. І, як ми прочитали на попередніх сторінках, МіТУК вчинив Ґуру-ошук у двох частинах, аби достоту так само відмовити Шрилі Прабгупаді його становища ачар’ї!

Великий ґуру-ошук, частина перша

    Як ми зазначили, перед своїм відходом Шриля Прабгупада нікого не приділив за свого наступника. Прецінь його чільні писарі, передше настановлені ритвіками, себто заступниками, замірилися посісти становище ачар’їв-наступників (ґурів-спадкоємців), не отримавши на те відповідного дозволу. То була перша частина Ґуру-ошуку. Сливе те саме відбулося в Ґавдіяматзі, єдина відмінність була в тім, що ґавдіяматгівці вибрали одного ачар’ю на цілий світ, а мітуківці поділили світ на одинацять теренів і призначили одинацятьох ачар’їв:
    «Напередодні свого відходу Бгактисиддганта Сарасваті Тгакура попрохав усіх своїх учнів створити уповноважений виділ і далі спільно проповідувати. Він нікому не дав окреслений навід стати наступним ачар’єю. Проте зараз по його відході його провідні писарі, не мавши жодних на те повноважень, замислили посісти становище ачар’ї».
(Чч, Аді-ліля, 12.8, пояснення)
    «Якби Ґуру Магараджа бачив, що під той час є хто вправний до ачарництва, він би те випімнув. […] Тому Шридгара Магараджа вкупі з двома однодумцями й без відповідного наказу Ґура Магараджи вибрали одного ачар’ю, а перегодом наочне з’ясовано, що то була помилка».
(Шриля Прабгупада, лист, 28.4.1974)

Великий ґуру-ошук, частина друга

    Коли стало очевидним те, що накидання рухові одинацятьох ачар’їв було помилкою, МіТУК відгукнувся на це дозволом численним иншим особам також стати неуповноваженими ґурами. У висліді маємо нині понад 70-т різних ґурів на вшанування, що змагаються за пайку мітуківської паляниці. Так сталося через запровадження другої частини Великого ґуру-ошуку. Так само по западі свого задуму одноачарництва вчинила Ґавдіяматга, теж дозволивши ґурувати численним иншим особам, що поділило її на численні самостійні матги, очолені кожна власним невповноваженим ґуром:

    «Тому нам не можна так само схибити в нашому мітуківському середовищі».
(Шрилі Прабгупада, лист, 28.4.1974)
    А втім, розгортання подій засвідчило, що МіТУК схибив достоту в той самий спосіб!
    Отже, події в Ґавдіяматзі доводять, що спільнота з численними, думка б, «узнестими вірними» в собі, справді збочила від настанови свого ґура зараз по його відході. І ці ґавдіяматгівські вірні могли на папері надати вагоміші доводи, ніж сучасні мітуківські ґури. Крім того, багато кого з них навчено вірної служби Кришні від народження, вони щодень повторювали шістдесят чотири кола магамантри тощо.
    Крім того, на одинацятій сторінці ми навели признаття того, що перша частина Великого ґуру-ошуку була збоченням, тому її «скасовано» у законний спосіб. А проте, ті самі мітуківці теж додержували даного порядку до його скасування. Отож, маємо не один, а два приклади геть хибного чину від усіх «старших вірних».

Висновок

    Отже, та думка, що багато вірних, які на позір «старші» та «пильнують», не здатні помилятися й бочити від настанови ґура, не відповідає дійсності, бож те поправді відбувалося, і не раз, а двічі. Крім того, обидва ці випадки збіглися з нещодавнім відходом ачар’їв нашої парампари, себто два випадки з двох останніх випадків, або стовідсотковий показник! Тому нам варто керуватися справжніми настановами Шрилі Прабгупади, а не тим, чим на позір керується більшість.
    Шриля Прабгупада з’ясовує: хто легковажить науку дієпису, приречений на повторення своїх помилок:
    «Можете просто послатися на дієпис, на те, що така сама подія… «Дієпис повторюється».
(Шриля Прабгупада, відчит, 16.6.1968)
    Тому нам нема потреби знову нехтувати справжніми настановами ачар’ї й натомість дослухатися до думки більшости. Ми повинні керуватися правдою, а не кількістю.

Попередня стаття   Повернутися домів   Наступна стаття