Що Ґуру-ошук справді відбувся, найкраще доведено самими ошуканцями – ґурами та провідниками МіТУКу, які зізналися, що запроваджені ними відміни ґуруцтва є направду ошуканство. Вони стверджують, що створене ними ґуруцтво є брехливим. Підкреслення у всіх долішніх витягах додане.
МіТУК визнає першу частину Ґуру-ошуку (1978-1986):
Одинацять ритвіків не отримали дозволу ставати ґурами
Учасники першої частини Ґуру-ошуку:
«Насправді Прабгупада ніколи не призначав жодних ґурів. (...) Він наставив одинацять ритвіків.
Він ніколи не приділяв їх за ґурів. Я вкупі з иншими виділовими завдали
найбільшої шкоди цьому Рухові протягом останніх трьох років, бо взяли
наставлення ритвіками за наставлення ґурами».
(Тамалякришна Ґосвамі (1946-2002), один з перших одинацятьох ґурів-ошуканців, 3.12.1980)
«Я
хтів зглибити причину мого цілковитого занепаду та ганебного поводження
по відході Шрилі Прабгупади, зокрема під час служби на неправно захопленій мною посаді теренового ґуру'ачар’ї-висвятника, коли я був завдав великої шкоди. […] Чом-би не визнати остаточним приписом і наказом загад, даний у листі від 9-го липня 1977-го року, що його Прабгупада надіслав до своїх старших учнів, устійнивши тим своє бажання щодо них, аби вони ритвікували?»
(Гамсадуттадаса, один з перших одинацятьох ґуру-ошуканців, «Шриля Прабгупада, його рух і ви», 1994)
Ґуру МіТУКу й призначений урядом Товариства упорядник книжок Шрилі Прабгупади
"Безперечно, Шриля Прабгупада ніколи не казав: "Гаразд, ось наступний ачар'я» чи «Ось наступні одинацять ачар'їв, вони повноважні ґури щодо Руху, щодо цілого світу". Він того не робив".
(Мітуківський ґуру Джаядвайта Свамі, запитання-відповіді щодо ритвіків у святині Товариства в Південнім Льондоні, 1993 рік)
Урядовий часопис МіТУКу
«Незабаром підо впливом маї,
омани, виникла инша думка – що Шриля Прабгупада призначив лише цих
одинацятьох «чистих вірних» ґурувати після нього. У згоді з цією
думкою, кожному з тих одинацятьох слід служити за духового учителя у
певному «терені» світу. Таке теренове ачарництво панувало в
МіТУКові протягом десятьох років, аж його хибність стала очевидною. […] Уповноважений виділ МіТУКу у встановлений законом спосіб скасував цей устрій у 1986-ім році».
(«Вибачення», часопис «Вороття до Бога» з 25.1.1991)
У першій частині Ґуру-ошуку одинацять вірних, приділених Шрилею Прабгупадою за своїх заступників (ритвіків), припинили ритвікувати й вирішили самі посісти становище ґура. Вище визнано, що Шриля Прабгупада не вповноважував їх на такий чин, отже, то є шахрайство.
МіТУК визнає другу частину Ґуру-ошуку (1986 – час теперішній):
Ґури, призначені голосуванням виділових, не уповноважені Шрилею Прабгупадою на ґурування
Учасники другої частини Ґуру-ошуку
«Приміром,
як у 1987-ім році. Хай по падінні стількох ґурів ми здійснили
перебудову. Ми створили раду з п’ятдесятьох людей та все переробили.
Проте, принаймні як на мене, жодної справжньої перебудови не було. Це було щось на зразок пом’якшення первинного порядку, який тривав далі. […] Тому я вважаю, що це головна помилка, яку ми зробили по відході Шрилі Прабгупади, і її подосі як слід не виправлено. […] наше найвагоміше
ускладнення виникло, коли ми запровадили хибний порядок висвячень. І
цей хибний порядок, хоч і дещо розводнений, триває далі в Товаристві».
(ЙС Бгактичару Свамі, зустріч у Торонті, 20.7.2003)
«Хіба ж це не підроблення? Нам вільно хіба мріяти, що Шриля Прабгупада «сам докладно описав збільшення чисельности ґурів-висвятників». Чи брехати Товариству, буцім він так учинив».
(ЙС Джаядвайта Свамі, електролист, 13.12.2003)
«Як
ви взяли намір створити однораку установу з численними різними духовими
вчителями й численними різними учнями, що змушені співпрацювати […] Як це зробити? Бачу лише їден шлях – спробувати щось, а як не вдасться, то спробувати що-инше… допоки врешті не знайдете таке, що запрацює. […] Сам Прабгупада казав, що йшов шляхом спиту й огріху, тому я не вважаю такий шлях неповажним».
(Равіндрасварупадаса, відчит «Питання перебудови МіТУКу», 29.6.1999 – 30.7.1999)
Друга частина Ґуру-ошуку, докладно розібрана на третій сторінці,
означала, що всім дозволено ґурувати за умови отримання висуванцем на
ґура переваги голосів виділових МіТУКу. Прецінь ґури, настановлені у
такий спосіб, визнали, що Шриля Прабгупада не уповноважував керівництво
МіТУКу на заведення даного устрою. Радше первинний ґуру-ошук
замінили на инакший ґуру-ошук.
Вищенаведені зізнання означають наступне:
· Нашими часами жоден мітуківський ґуру не має повноважень, щоб стати Шрилі’Прабгупадиним наступником дикшаґуруцтва в МіТУКові.
·Першим
одинацятьом буцім-ґурам (учасникам першої частини Ґуру-ошуку) не
віддано наказу припинити ритвікування й натомість розпочати ґурування.
Тому Шриля Прабгупада зостається дикша-ґуром Товариства, і сприяти його дикшаґуруванню повинна чинність ритвіцтва, що він його запровадив.
Попередня стаття Повернутися домів Наступна стаття