Наведені на передших сторінках доводи й обґрунтовання переважно підперті знадобами з книжки «Останній наказ» (будь-ласка, див. на звороті обкладинки).
Цю книжку написано у відповідь на запит виділових, що звернулися до
Кришнаканта, упорядника часопису «Вороття до Прабгупади»,
запропонувавши йому висловитись у відповідь на погляд Уповноваженого
виділу щодо того, хто мусить ґурувати в МіТУКові. Цей погляд
виділу на той час викладено у виданні «З мого наказу звісно».
«Уповноважений виділ МіТУКу схвалює статтю з назвою «З
мого наказу звісно», яка устійнює як право МіТУКу остаточну сиддганту, погоджену з бажанням Шрилі Прабгупади щодо тривання ланцюга учнівського наступства по відході Його Божої Ласки».
(«Ґури й висвячення в МіТУКові», стор. 1, Уповноважений виділ, 1995 р.)
Уповноважений виділ визнає поразку
У книжці «Останній наказ» викладено точку зору Відбудовчого
Руху МіТУКу, підперту писемними свідченнями, що потверджують
становище Шрилі Прабгупади як єдиного дикша-ґура щодо цілого
МіТУКу, і ця книжка є власне відгук Кришнаканта на вищезгадане видання
Уповноваженого виділу, яке було урядовою «остаточною сиддгантою» щодо
даного питання, чому й стало предметом цитування й обради в «Останнім
наказі». Ув «Останнім наказі» докладно з’ясовано, що висновки й
обґрунтовання у виданні Виділу омильні. Урешті-решт виділові з цим
погодилися, відкликавши своє видання «З мого наказу звісно», у
відповідь на яке й було написано «Останній наказ» на прохання
виділових, і визнали, що воно містить численні брехливі твердження:
«409. Дальший тяг учнівського наступства [Заява]
ОСКІЛЬКИ:
Видання «З мого наказу звісно» містить висновки й
твердження, що в численних місцях не підперті настановами Шрилі
Прабгупади, і оскільки Уповноважений виділ бажає зробити виразнішу заяву,
УХВАЛЕНО:
Одмінити «З мого наказу звісно» як урядову точку зору Уповноваженого виділу, на наступну заяву: […]»
(Постанова 409 Уповноваженого виділу, 2004 р.)
Творці постанови, виділові Шиварама Свамі та Джаядвайта Свамі, з’ясовуючи причини відкликання урядового видання Уповноваженого виділу, завідомили, що воно містить «брехню» та «силувано тлумачить істину й не досить послідовне».
Иншого видання нема
У постанові Виділу далі пише: «Уповноважений виділ у законний спосіб погоджується з наступними висновками щодо дальшого тягу учнівського наступства:
Шриля Прабгупада послідовно стверджував, що його учні й собі стануть духовими вчителями.
Ґури, садги й шястри
підтримують цей взірцевий спосіб дальшого тягу учнівського наступства.
Шриля Прабгупада казав, що його учні стануть «щирими ґурами» та що
кожен їхній учень буде «учнем мого учня». Спершись на наш вайшнавський
звичай і на твердження Шрилі Прабгупади, Виділ виснував, що Шриля
Прабгупада припускав, що його учні стануть «щирими ґурами» по
його тілеснім відході».
(Постанова 409 Уповноваженого виділу, 2004 р.)
Виділові на ділі визнали своє урядове видання
домислом, а проте не одмінили його на инше видання. Натомість вони
просто повторили той самий висновок (ми хочемо бути ґурами), що були
зробили його у відкликаному виданні, втім, уже без спроб уґрунтувати
його доводами. У постанові пише, що виділові дійшли свого висновку на
підставі «тверджень Шрилі Прабгупади»,
але вони не наводять цих тверджень. Це цілком сподіване, бож вони
визнають, що їхня передша спроба уґрунтувати свої виводи містила «висновки й твердження, що в численних місцях не підперті настановами Шрилі Прабгупади».
Тому вони просто проминули спроби обґрунтувати чи довести свої
твердження, натомість, відкликавши своє передше урядове видання, зараз
перейшли до бажаного собі висновку: «Шриля Прабгупада зробив нас ґурами».
Нікому не наказано ставати ґуром
У постанові Уповноваженого виділу пише:
«Шриля Прабгупада послідовно стверджував, що його учні й собі стануть духовими вчителями.
Ґури, садги й шястри
підтримують цей взірцевий спосіб дальшого тягу учнівського наступства.
Шриля Прабгупада казав, що його учні стануть «щирими ґурами» та що
кожен їхній учень буде «учнем мого учня». […] Шриля Прабгупада припускав, що його учні стануть «щирими ґурами» по його тілеснім відході».
Проте Шриля Прабгупада ужив назву «щирий ґуру» лише раз, у
розмові від 28-го травня 1977-го року, і насправді сказав таке:
«Коли я накажу: "Ти стань ґуром!" – він стане щирим ґуром.
І край. Він стає учнем мого учня».
Будь-ласка, завважте велику відмінність між справжніми словами Шрилі Прабгупади й підробленням Виділу:
а) Шриля Прабгупада не каже, що його учні «стануть щирими ґурами».
Він стверджує: коли він накаже їм стати ґурами, тоді вони стануть
ґурами – то не те саме, що вказівка стати ґурами: «Коли я накажу: «Ти
стань ґуром!»
б) Шриля Прабгупада не дав настанов щодо появи ґура-наступника, що визнали самі виділові, як це бачити з нашої передшої статті.
в) Крім того, не існує жодних упоминок Шрилі Прабгупади щодо появи «щирих ґурів» «по його тілеснім відході».
Отож, заява Уповноваженого виділу про те, що Шриля
Прабгупада «припускав, що його учні стануть «щирими ґурами» по
своїм тілеснім відході», ніщо инше, як підроблення на підставі лише їхніх власних «припущень»!
А творці постанови Уповноваженого виділу осмілюються
стверджувати, що передше видання, одмінене на цю постанову, містить «висновки й твердження, що в численних місцях не підперті настановами Шрилі Прабгупади», хоча ми бачимо, що їхня нова спроба вийшла нічим не ліпша. Отже, відкликавши свою «остаточну сиддганту»,
виділові з-проста повторили ті ж висновки, котрі, як вони самі
визнали, не є обґрунтовані в їхньому передшому виданні, – у
новій постанові, що в ній ці висновки також нічим не підперті!
Вочевидь, задум Виділу полягає в тім, аби просто бути «ґурами за
будь-яку ціну». Вони випробували першу частину Ґуру-ошуку, а як їхнє
діло не вкипіло, узяли на спиток частину другу, уґрунтувавши її тепер
відкликаним листом «З мого наказу звісно». А зараз вони пропонують
безпідставну постанову.
Висновок
Шриля Прабгупада гостро засуджував таку раз-у-разну зміну поглядів:
«Ці негіди змінюватимуть своє богослів’я щороку».
(Шриля Прабгупада, ранкова прохідка, 21.12.1973)
Отже, ставлення Уповноваженого виділу до свого
ґуруцтва, схвалене й оприлюднене в законний спосіб, визнано омильним і
відкликано без одміни на будь-яке видання, де містилася б хоч-яка
спроба послатись на доводи й листи, які б засвідчили, як, коли й кому
саме доручено стати замість Шрилі Прабгупади. Два передших доводи з
цього часопису на свій пай показують, що їхнє ґуруцтво дійсно заведене
без наданих на те повноважень. Натомість Уповноважений виділ пропонує
готовий висновок, покликаний видати бажане за чинне: Шриля Прабгупада
зробив нас ґурами. Проте бажані припущення не є підставою до вчинення,
а отже, Виділ не має видання, яке уґрунтувало б його поставу й
спростувало доводи ВРуМу, що їх містить урядове видання Відбудовчого
Руху – «Останній наказ». Ба більше, поточне видання Уповноваженого
виділу насправді погоджується з «Останнім наказом» – будь-ласка, дивіться восьму сторінку!
Попередня стаття Повернутися домів Наступна стаття