До 1977-го року Шриля Прабгупада перетворив МіТУК на спілку тузінів святинь, сільських громад та кав’ярень, і взяв сто сот (10000) учнів. Також він написав десятки книжок щодо духового знання, перекладених головними мовами світу й поширених накладом понад сто п’ятдесят мільйонів примірників.
Великий ґуру-ошук: частина перша.
Напередодні свого відходу Шриля
Прабгупада ухвалив наказ до негайного виконання, звернений до всіх
осередків МіТУКу та всіх виділових – членів Уповноваженого виділу. Цей
наказ розміщено на четвертій сторінці.
У ньому йдеться про спосіб узяття учнів Шрилею Прабгупадою за його
тілесної відсутности на земній кулі. З наказу ви дізнаєтесь, що він
назвав одинацять заступників, що їх уповноважено визнавати нових
послідовників Гаре’Кришна-руху безпосередніми учнями Шрилі Прабгупади.
Ухвала однозначно стверджує:
«Щойновисвячені
вірні є учнями Його Божої Ласки А.Ч. Бгактиведанти Свамія
Прабгупади, а вищевилічені одинацять старшин заступають його».
Проте минуло тільки чотири місяці по тілеснім
відході Шрилі Прабгупади в листопаді 1977-го року, і Уповноважений
виділ брехливо заявив, що цих одинацятьох заступників нібито приділено
за ґурів, духових учителів, управнених брати власних учнів, і що в
такий спосіб вони спадкують становище ґура МіТУКу, яке доти належало
Шрилі Прабгупаді. Звісно, це геть суперечило наказові, який недвозначно
стверджував, що ці одинацятеро повинні залишатися саме заступниками й
допомагати Шрилі Прабгупаді брати його нових учнів. Урядовий перелік постанов Виділу за 1978 рік засвідчив цю брехню на папері:
«…упродовж 1978-го року не буде призначено жодних духових учителів, крім одинацятьох, обраних Шрилею Прабгупадою» (Постанова 16 Уповноваженого виділу, 19.3.1978).
Відтак самопроголошені «ґури» зараз поділили світ на
одинацять теренів і зачали відбирати щоденну пишну шану, сидячи на
високих оздоблених престолах – в’ясасанах. Вони назвалися «матеріяльними й
духовими спадкоємцями» Шрилі Прабгупади та, спершись на цю брехню,
попривласнювали собі нових учнів і численні пожертви. Проте брехня
заступників, що свавільно перебрали на себе становище ґура, мала
наслідки. Майже всі перші неслухи-заступники пустилися берега,
знехтувавши навіть засадами порядности, що ними керуються миряни, а
приписами на поводження духових учителів і поготів (будь-ласка, див. стор. 5). Один з провідників і ґурів Товариства визнав існування цього явища у своїй статті:
«ЯВИЩЕ:
Ґури МіТУКу привласнили право орудувати коштами й робили це нездало.
Вони уживали коштів та инших засобів Товариства на те, щоб додати собі
значущости та забезпечити чуттєву втіху. Ґури МіТУКу мали заборонені
статеві стосунки з жінками, чоловіками та, ймовірно, з дітьми. (Джаядвайта Свамі, «В чім ритвіки мають рацію» від 1996-го року).
Оскільки очевидно, що забір собі заступниками
Прабгупадиного становища вийшов на таку шкоду, більшість розважливих
мирян, а не-мирян і поготів, мають зійтися на тім, що ґурування цих
старшин за призначення їх Шрилею Прабгупадою заступниками,
виразно нездале. На жаль, замість відновити первинне заступництво,
закладене Шрилею Прабгупадою, цей ґуру-ошук ще побільшено, й продовжено
його існування вже наступним щаблем Великого ґуру-ошуку.
Великий ґуру-ошук: частина друга
Станом на 1986 рік, по
численних духових і моральних падіннях самовільних «ґурів»,
Уповноважений виділ МіТУКу спробував приховати свій перший, надзвичайно
руйнівний ошук, що спричинив наявні обставини, під другим ошуком. Аби
вговкати членів Товариства й прибрати їхню увагу від власних негідних
вчинків, вони раптом оголосили, що Товариство дійсно потребує
докорінних змін, спрямованих на «прибирання вдома й очищення серць».
Але серед пропонованих ними «перебудов» не визнано первинної брехні
щодо одинацятьох старшин, призначених заступниками, що натомість
безпідставно перебрали на себе становище ґура. Дивно, що замість
виправити наслідки цієї брехні, оповіщено, що невповноважених «ґурів» у
1978-му році забракло. В ухваленій постанові йшлося про те, що тепер
кожному, хто отримав більшість голосів виділових, вільно стати ґуром:
«[…]кожен виділовий може запропонувати Виділові висуванця на посаду дикша-ґура […] й по одержанні більшости голосів виділових йому вільно покласти на себе обов’язки ґура-висвятника МіТУКу» (постанова 3 Уповноваженого виділу, 30.3.1986).
А якими були писемні накази Шрилі Прабгупади щодо
цього новітнього ошуку з назвою «Проголосовані ґури»? Такими ж, як і
щодо першого ошуку, себто – відсутніми.
Наразі в Товаристві є понад сімдесят невповноважених ґурів, повсталих у
цей спосіб, і щороку їхня кількість змінюється, бо вони й далі пускаються берега,
занепадаючи морально й духово, а замість відійшлих призначувано инших.
Тимчасом цей «ґуру-безлад» спричинився до
цілковитого забуття єдиного справжнього ґура МіТУКу – Шрилі Прабгупади,
який, як допіру показано, зазначив, що й надалі буде ґуром Товариства
через своїх заступників, покликаних допомагати йому брати нових учнів
від його імени. На жаль, ці заступники вирішили запанувати над цілим
Рухом, і через це стався неряд, що триває понині.
Найбільше вражає те, що буцім-ґури нераз визнавали
хибність різновидів ґуруцтва, запроваджених по відході Шрилі Прабгупади
(будь-ласка, див. стор. 11).
Нижче наведено витяг із пророчої розмови в 1977-ім році, звідки бачити
ще дивовижніше явище: майбутні самоповсталі ґури ще за присутности
Шрилі Прабгупади зауважували, що дехто з-поміж них готувався незаконно
посісти становище ґура по його відході:
Бгавананда: Я відомий, що будуть люди. Будуть такі, що схочуть панувати і вдавати зі себе ґура.
Тамалякришна: Було таке багато років тому. Так само гадали й ваші духові брати. Мадгава Магараджа...
Бгавананда: Ой так-так. Розпочнуть за першої-ліпшої нагоди.
Шриля Прабгупада: Треба добре зміцнити влади й пильнувати.
(Хатня розмова від 27.5.1977)
Це
було застереження за Фройдом, що оприлюднило таємні бажання двох
потомних буцім-ґурів – Бгавананди й Тамалякришни, які незабаром охоче
вхопилися за таку «нагоду» (див. стор. 5). Тамалякришна також згадує тут, що схожий ошук відбувся в товаристві-попередникові МіТУКу (будь-ласка, див. стор. 14). У наведеній розмові Шриля Прабгупада вияснює, як протидіяти облудному ґуруцтву:
«Треба добре зміцнити влади й пильнувати».
На
жаль, пересвідчено, що за минувшини виділові не забезпечили
«зміцнення влади» й не «пильнували», як вимагав Шриля Прабгупада, та й
досі цього не роблять. Однак ВРуМ і часопис «Вороття до Прабгупади»
забезпечують невистачне «пильнування», і в такий спосіб
викривають шукачів «першої-ліпшої нагоди» і тих, хто «вдає зі себе
ґура».
Попередня стаття Повернутися домів Наступна стаття